Позавчора ввечері «Єврогрупа» міністрів фінансів нарешті домовилася продовжити програму фінансової допомоги для Греції ще на чотири місяці. Цьому передував довгий пошук компромісу, який почав здаватися безнадійним після того, як у четвер німецький міністр Шойбле різко відмовив на (дуже компромісні) пропозиції від грецького колеги Варуфакіса.

Тут варто згадати, як розвивалася ця історія в останній місяць. СИРІЗА прийшла до влади з обіцянками домовитись про списання частини боргу. Крім того, відразу після виборів Варуфакіс сказав, що не буде домовлятись із «Тройкою» і просити продовження програми допомоги, яка включала зобов’язання дотримуватися заходів бюджетної економії. Оскільки гроші Греції все одно потрібні (щоб здійснити боргові виплати, які припадають на весну), а поточний етап програми закінчується 28 лютого (спасибі попередньому уряду Греції, який міг, але не став просити про пізніший термін), то Варуфакіс пропонував тимчасовий bridge agreement, перш ніж передомовитися з Європою на абсолютно нових засадах.

Європу в особах Шойбле та Діссельблума (мінфін Нідерландів, голова «Єврогрупи») це не влаштовувало, і Греція почала відступати. Варуфакіс відмовився від ідеї списання боргу і запропонував замінити нинішні облігації на «GDP-linked», за якими виплачують відсоток лише у разі зростання економіки. Реакція була холодна: ідея експериментальна, і грекам не дуже довіряють у питаннях економічної статистики. Потім Варуфакіс таки попросив про продовження програми «Тройки», але з можливістю відмовитися від заходів економії. Шойбле відповів «nein». Нарешті, вчора дійшли до якогось компромісу.

Він приблизно такий. Греція просить про продовження програми фінансової допомоги від МВФ, Єврокомісії та ЄЦБ ще на 4 місяці після 28 лютого. Пакет реформ, який ішов у рамках програми, не скасовується, але уряд Греції запропонує свої доповнення та уточнення в понеділок. Будь-які зміни в реформах буде затверджувати Європа. Водночас Греції дозволено не збільшувати первинний бюджетний профіцит (який, згідно з програмою, мав досягти 3% цього року і 4,5% наступного). Таким чином, в уряду Ціпраса є приблизно 1,5% ВВП для нарощування бюджетних виплат і стимулювання економіки.

Угода ще може провалитись, якщо запропоновані в понеділок реформи не влаштують ЄС. Очевидно, що Варуфакіс включить туди ті реформи, які Європа підтримує (і очікувала від попередніх урядів Греції) — боротьбу з монополіями та ухиленням від сплати податків. Збільшення мінімальної зарплати, додатковий найм на держслужбу та інші передвиборні обіцянки буде складніше «протягнути», але реалістично, якщо вони не загрожуватимуть первинному профіциту.

На перший погляд це виглядало як зрада Греції та перемога Європи. СИРІЗА обіцяла вести власну політику, яку не моніторитиме «Тройка». Вийшло навпаки — з єдиним уточненням, що тепер «Тройка» офіційно називатиметься «інституції» (яке досягнення!).

Але, з іншого боку, все не так і печально для греків. Вони виграли час для нових, більш ґрунтовних переговорів. Вони переконали Шойбле, що нема сенсу мати велетенські первинні профіцити (практично всі економісти та полісі-мейкери з ненімецькими прізвищами давно це розуміють). Тобто їм вдасться виконати деякі передвиборчі обіцянки. І найголовніше — вони мають шанс повернути довіру Європи: щоб і Грецію, і її новий уряд сприймали всерйоз.

Про це рідко говорять, але одна з причин твердолобості Шойбле та Діссельблума — давно закладена недовіра до греків у економічних питаннях (яку поділяє і електорат Північної Європи). Ця недовіра багато в чому ірраціональна, але заснована вона не тільки на стереотипах. Греція сфальшувала свою статистику, щоб увійти в Єврозону, і продовжувала це робити до 2010 року, коли відкрилися справжні цифри, а з ними і справжній обсяг заборогованості країни. Ще до вступу в ЄС у Греції була довга історія дефолтів та гіперінфляцій. СИРІЗА вперше при владі й не пов’язана з цією історією, але її обіцянки щедрих бюджетних витрат не передбачають суттєво іншої поведінки.

Тому вчорашня угода дає Ціпрасу та Варуфакісу шанс довести Європі, що вони інші. Якщо вони проведуть якісь структурні реформи — більш ефективний держсектор, більш ефективний збір податків тощо — то повернуть довіру до Греції. А з довірою можна буде говорити і про подальші поступки від Європи, серед яких і фактичне списання боргів (усе одно ніхто не вірить, що Греція їх повністю виплатить), та про власну бюджетну політику, без моніторингу від кредиторів.

Звісно, важко подолати упередженість таких «яструбів» як Шойбле, який досі вірить у заходи економії та чесноти збалансованих бюджетів no matter what. Але більшість пов’язаних людей та інституцій, включаючи МВФ та ЄЦБ, уже давно зрозуміли помилки надмірної austerity. Голова Єврокомісії Юнкер та фінансовий комісар П’єр Московічі симпатизують грекам та їхнім прагненням відмовитись від економії. Якщо СИРІЗА пом’якшить свою риторику, проведе реформи, пришвидшить економічне зростання і при цьому хоча б у перший рік не зіпсує первинний баланс бюджету, то у довгостроковому виграші будуть всі — і прості греки, й інші ліві партії, і Європа в цілому.

Джерела: Сам текст угоди читайте тут; про угоду та її наслідки тут, а також тут; про ширші питання, довіру тощо — тут.

Читайте також:

СИРІЗА проти Брюсселя (Ігор Самохін)

СИРІЗА — добре, СИРІЗА — погано (Вадим Гудима)

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.