Переклав Юрій Черната

Кривавий конфлікт у Сирії — цього місяця буде якраз чотири роки з його початку — призвів до смерті майже 200 тисяч людей, зробив 3,2 мільйони людей біженцями і породив екстремістську групу вбивць, відому як Ісламська Держава. Корені громадянської війни сягають глибин сирійських політичних та соціоекономічних структур. Але, як виявляється, ще однією причиною війни стало глобальне потепління.

Коли в Сирії спалахнуло насильство під час Арабської весни в 2011 році, країна переживала  трирічну посуху — найсильнішу з зафіксованих в історії. Сільськогосподарська політика уряду призвела до надмірної залежності від дощу, тому доведені до відчаю селяни почали використовувати воду з підземних джерел — і в результаті висмоктали досуха більшість запасів ґрунтових вод у країні. Те, що сталося після цього, перевернуло країну догори ногами. «Багато з цих фермерів взяли свої сім’ї, покинули села і масово вирушили до міст», — каже Колін Келлі, дослідник клімату в Університеті Каліфорнії в Санта Барбарі, автор нової статті на тему сирійського конфлікту. Додайте сюди півтора мільйона біженців, що втекли від очолюваного США вторгнення в Ірак, — і виявиться, що населення сирійських міст у період від 2002 до 2010 року виросло на 50%. Такий наплив призвів до утворення нелегальних поселень, нестримного зростання безробіття і нерівності. При цьому уряд майже ніяк не реагував на ситуацію (зовсім не допомагала в цій ситуації корупція, а також той факт, що території, які постраждали найсильніше, були населені курдськими меншинами, яких тривалий час дискримінували та ігнорували). Скоро невдоволення перелилося через край.

Посуха не стала причиною насильства, але вона зробила Сирію вразливою до нього. Та що в цьому випадку більш важливо — це те, що, як виявив Келлі, ця посуха, скоріше за все, сталася через спричинене людьми глобальне потепління. Кількість опадів була найменшою з зафіксованих дослідниками з 1930 року, коли почався збір даних. Дослідники порівняли дві кліматичні моделі регіону: ту, яка враховувала ефекти потепління від парникових газів, і ту, яка не враховувала. Виявилося, що в моделі з глобальним потеплінням суворі кількарічні посухи — такі як та, що передувала сирійському повстанню — траплялись у двічі-тричі частіше, ніж в іншій моделі. Статистичний аналіз даних також показав, що довгострокові тенденції до збільшення температури та сухішання клімату робили посухи більш імовірними та суворими. Хоча прямо пов’язати глобальне потепління з конкретно цією по­сухою неможливо, зміна клімату робить такі посухи набагато більш імовірними. «Сама по собі зміна клімату не спричиняє цього, — каже Келлі. — Але якщо ви додасте її до всіх інших наявних факторів, вона може збільшити цю загрозу в рази».

Дослідники пов’язували різкі зміни клімату з розквітами та падіннями цивілізацій від Римської імперії до Кхмерської, яка побудувала Ангкор-Ват у Камбоджі. В наш час посухи або зростання температур доклалися до індо-мусульманських бунтів в Індії, громадянських воєн в Африці, і навіть до насильства та злочинності в США. Але нове дослідження в цьому випадку виділяється, бо воно доводить, що у причини є неприродний компонент. «Це серйозна робота, — каже Ендрю Солоу, статистик в Океанографічному інституті Вудс Хоул. — Без сумніву, можливо, що посуха підвищує шанс виникнення громадянського конфлікту: суспільство підлягає стресу, і є імовірність, що це може привести до спалаху насильства». Але Солоу застерігає від того, щоб проводити прямий зв’язок між посухою та війною. Швидше за все, у спричиненні конфлікту відіграють більшу роль інші геополітичні фактори.

Зараз Келлі досліджує, як глобальне потепління впливає на клімат Ємену, який зараз перебуває на межі колапсу після того, як минулого місяця владу захопили повстанці. Водночас кількість весняних дощів, на які зазвичай можна покластися, стабільно зменшується з 1980 року. Не те щоб Ємен був зразком стабільності, але, як і в Сирії, можливо, не варто нехтувати чинником клімату.

Перекладено за: Marcus Woo. How Global Warming Helped Cause the Syrian War. In: The Wired.

Читайте також:

Натільні технології можуть зробити нас зануреними в себе рабами (Андре Спайсер і Карл Седенстром)

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.