6 вересня в Польщі відбувся референдум, на якому громадяни республіки вирішували, чи вносити зміни у виборче законодавство, чи зміцнити позицію платників податків, а також чи зберегти систему фінансування політичних партій із державного бюджету. За останніми даними Polska The Times, явка може бути меншою, ніж 10%, і в такій ситуації результат референдуму не матиме жодного значення.
Ідея проведення референдуму належить попередньому президенту Польщі Броніславу Коморовському, який після поразки в першому турі чинному президенту Анджею Дуді вирішив поцікавитися думкою громадян щодо питань, які найчастіше обговорювали в ході передвиборчої кампанії. Головне питання, винесене на референдум, — «Чи підтримує Пан/Пані впровадження одномандатних виборчих округів на виборах до Сейму Польської Республіки?» — водночас було найважливішою передвиборчою вимогою Павела Кукіза, який у першому турі посів третє місце. В такий спосіб Коморовський намагався знайти підтримку серед виборців Кукіза.
Враховуючи вкрай низьку явку на вчорашньому референдумі, можна зробити висновок, що одномандатні виборчі округи (ОВО) не були мобілізуючим елементом у програмі Кукіза. А виборці радше голосували не за його програму, а проти status quo. Критики рішення президента щодо проведення референдуму наводили аргументи, чому ОВО можуть становити загрозу для майбутніх демократичних виборів. Скажімо, міські активісти зазначили, що ОВО можуть зменшити вплив громадян на політичні процеси, адже на проведення передвиборчої кампанії потрібні значні фінансові ресурси, і тому найімовірнішими переможцями одномандатних округів могли би виявитися люди, пов’язані з великим бізнесом. Активіст і лідер організації «Місто належить нам» Ян Шпєвак назвав цей потенційний процес «олігархізацією» і пов’язував зі збільшенням ролі грошей у передвиборчих перегонах.
У світлі українського досвіду «мажоритарок», де в більшості випадків політична боротьба розгортається серед людей, наближених до владних середовищ, або тих, хто може собі дозволити провадити виборчу кампанію — ілюстрацією чого може бути остання «чернігівська кампанія» — можемо тільки застерегти наших західних сусідів від такої практики.
Досі невідомо, чого в цьому референдумі було менше: виборців чи сенсу. Фактом залишається лише ось що: 83 мільйони злотих — а це майже дорівнює бюджету Польської академії наук — були витрачені марно, а низька явка є своєрідним сигналом, що не варто використовувати референдум у власних політичних інтересах.