Центр візуальної культури та «Політична критика» запрошують на міні-курс Андрія Рєпи «Політична самотність: між щастям і революцією», що пройде в рамках «Школи самотності» – одного з освітніх проектів Київської бієнале 2015 “Київська школа”, 3 і 4 жовтня з 16:00 – 18:00 у Будинку одягу (Львівська площа 8, Київ).

Коли суспільство «одержиме» політикою, а ти не підтримуєш ані одного, ані другого, ані третього «табору», маєш два вибори: далі битися головою об стіну або ж відійти в сторону. Не брати участі в загальному балагані, спектаклі, ярмарку суєти; у всеохопному божевіллі, в загальному насильстві? Чи робити хоч щось, брати участь, бути активним?
«Не-обмануті помиляються», писав Жак Лакан. Не робити нічого, – підхоплює думку Славой Жижек, може бути за певних обставин найбільшим насильством. Чи можлива політика іншими засобами? Якими? Що таке політична самотність? Чи може самотність бути політичною? Коли революціонер «іде в відпустку», чи вчиняє він політичне самогубство?
Можна говорити про «політичне самогубство» в двох значеннях. З одного боку, індивідуальний тероризм і нігілізм. З іншого – пошук і конструювання щастя. Лектор запропонує шлях.

Андрій Рєпа – філософ, перекладач, культурний критик. Працює у видавництві «Ніка-центр» (Київ). Перекладає праці Рансьєра, Бадью, Онфре. Співпрацює з кількома українськими часописами. Живе між Парижем, Києвом та Черкасами.

«Школа самотності» на Київській бієнале 2015 працює над ситуацією усамітнення, що приходить після ейфорії революції. Активісти з Майдану, парку Ґезі (Стамбул), площі Тахрір, з Гонконгу, Росії та Аргентини розроблятимуть мікродрами, поетичні акції та перформанси, намагаючись сформулювати новий політичний суб’єкт після його втрати. Ці роботи будуть створюватися художниками разом із театральними митцями та широкою аудиторією. Серед учасників – Зеіно Пекюнлу (Туреччина), Ґраціела Карневале (Аргентина), Кеті Чухров (Росія), Тоні Чакар (Ліван), Кванг Шон Чі (Гонконг).

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.