Переклала Ольга Лугай

У музеях Берліна для біженців створюють нові можливості. Тепер для них проводять безкоштовні екскурсії, які не тільки висвітлюють німецьку спадщину, але й сприяють ознайомленню з колекціями Арабського світу, зокрема предметами з їхніх рідних країн, таких як Сирія та Ірак. Такі тури по визначних культурних інституціях Берліна, на кшталт відомого Пергамського музею, проводять молоді біженці своїми мовами. Вони можуть отримувати платню за цю роботу, що є безумовною перевагою в ситуації неможливості працевлаштуватися, а їхні співвітчизники отримують можливість у безпечних умовах прослухати екскурсію рідною мовою та встановити зв’язки між своєю спадщиною та цінностями нової для них культури. Пропонуємо переклад частини статті Філіпа Олтерманна, що ознайомить нас із цією практикою детальніше.

Коли Надія Мамо увійшла до приміщення на четвертому поверсі Пергамського музею в Берліні, її захлиснули спогади. «Я відчувала запах вулиць Алеппо, я згадала колір світла у моїй кімнаті в сутінках, — каже 46-річна сирійка. — І я згадала, як місто, що було для мене домом, перетворилося на справжнє пекло всього за 48 годин. Мені здається, що я тільки зараз починаю усвідомлювати, що це означає».

[…]

Мамо — одна із групи сирійців, які ознайомилися з музейною експозицією завдяки унікальній ініціативі, профінансованій Міністерством культури Німеччини. Протягом минулого жовтня 19 біженців у Берліні були найняті та навчені як музейні гіди з метою проводити екскурсії рідною мовою для інших біженців. Це мало допомогти новоприбулим людям побачити зв’язок між німецькою культурною спадщиною та їхньою власною. Проект називається «Мултака» (Multaqa) — арабське слово, що означає «місце зустрічі».

У випадку, коли німецькі працедавці планують найняти біженця, вони мають спочатку довести, що не дискримінують кандидатів з такою ж кваліфікацією з Німеччини чи Євросоюзу — і це стає стримуючим фактором для багатьох компаній. Музей у Берліні зміг обійти цю перешкоду, оплачуючи роботу своїх нових екскурсоводів через неприбуткову організацію «Спільнота друзів Музею мистецтва ісламу». За кожен тур тривалістю в одну годину гід отримує 40 євро.

[…]

Такі тури відбуваються кожну середу та суботу після обіду та рекламуються через соціальні мережі та в особистому спілкуванні. Приблизно 20-50 біженців використовують цю можливість кожного тижня. Вхід безкоштовний.

«Перше питання, яке нам зазвичай ставлять: як це все опинилося в Німеччині?» — каже гід Разан Нассреддіне, куратор з Дамаску, що приїхав до Німеччини чотири роки тому. Іноді таке питання може спричинити незручну ситуацію, наприклад, такої, яка сталася з найвідомішою частиною експозиції Пергамського музею — Воротами Іштар. З того часу як вавилонська брама була реконструйована в Німеччині з оригінальних частин у 1930-х роках, Ірак неодноразово намагався повернути цю пам’ятку. «Деякі предмети мають складну історію», — говорить Вебер.

Проте переважно цей досвід позитивний. Аладдін Хаддад, студент-архітектор із Алеппо, розповів, що ходить до музею кожен тиждень з часу свого прибуття до Німеччини шість місяців тому. «Це моя цивілізація, — каже 29-річний чоловік. — Чудово бачити мою культурну спадщину тут, у серці Німеччини».

Іноді екскурсія по Пергамському музею, який має найдавнішу і найбільшу колекцію арабських артефактів поза Арабським світом, сприяє дискусії, яку не так легко проводити в переповненому притулку для біженців. Коли група зібралася навколо анатолійської альтанки ХIII століття, один чоловік спитав:

— Це пов’язано з сунітами?

— Тоді ще не було сунітів та шиїтів, — відповіла стара жінка.

— Ні, вони були, — заперечив інший член групи. — Але давайте краще не будемо обговорювати тут релігію, ми просто хочемо розглядати предмети.

[…]

Якщо проект отримає надійне й постійне фінансування, а нові екскурсоводи покращать свої мовні навички, організатори планують розширити програму: сирійці та іракці зможуть розповідати німецьким відвідувачам про приховані зв’язки між їхніми культурами.

Багато біженців використовують можливість відвідати всі чотири музеї, і Берлінський музей історії Німеччини став особливо популярним, пропонуючи екскурсії від 18 гідів — 17 сирійців та 1 іракця. «Німецькі школярі починають засинати, коли розмова доходить до історії Тридцятилітньої війни, — каже Вебер. — Але сирійці часто захоплені цими розповідями. Німецька історія показує їм, що руйнація — це не кінець історії: нове життя може виникнути з-під руїн».

Джерело: The Guardian

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.