Центр візуальної культури та “Політична критика” запрошують на хеппенінг художниці Валентини Петрової “Стильна та вишукана вечеря зі зразками кращих страв елітних ресторацій світу із розкішним сервіруванням за доступною ціною”, що відбудеться в п’ятницю, 29 квітня, о 19:00.

Художниця представить об’єкти інтерактивної інсталяції, що є імітацією елітних ресторанних страв, таких як салат із м’яса страуса під соусом кальвадос, холодний жюльєн із гребінця з авокадо, червоною ікрою і трюфельною олією, тощо. Замість вказаних у рецептах продуктів, для виготовлення цих страв художниця використає пережований нею хлібний м’якуш та харчові барвники. За допомогою цього жесту вона хоче поговорити про бідність, зворотнім карикатурним боком якої є прагнення до надспоживання. Коли немає ресурсів для бажаного товару, його місце посідає ерзац. Чим він віддаленіший від оригіналу за якістю, тим має нижчу грошову вартість. Ерзац, замінник знецінюється для тих, хто знайомий із оригіналом, натомість для тих, котрі не можуть оригінал навіть помислити, він залишається самоцінним, бажаним, «не викритим» продуктом. Ним він є і для мистецтва: на виставці для бідних створені художницею страви набувають статусу мистецьких об’єктів. Водночас художниця свідома того, що в мистецтві хлібний м’якуш, викриваючи одну елітарність, набуває іншої, яку також можна поставити під сумнів.

Викликаючи відразу, пережований м’якуш нагадує про те, що й сама бідність нам огидна, вона є тим, чого ми соромимося, що не гідне нас. За страхом бідності прихований страх виключення, смерті соціального тіла, так само як страх голоду, хвороби і бездомності є страхом смерті фізичного тіла.

Тілесні рідини сакралізують об’єкт лише в коханні або в релігії. В мистецькому акті художниця пропонує досягти подібної трансгресії: присутнім буде запропоновано купити за невелику платню страви, зв’язуючим компонентом яких є її слина, і спожити їх. Сама художниця повечеряє з кимось із присутніх, вибравши об’єкти безпосередньо із інсталяції. Вона вважає, що поїдання об’єкта, названого мистецьким, сприятиме переозначенню мистецтва, яке в даному випадку повинне бути ситуацією, процесом, актом.

Валентина Петрова – сучасна художниця, працює з темами тілесності, прекарності, бідності, досліджує соціальні зв’язки та спільноти. Народилася в Хмельницькому, живе та працює в Києві.

Вхід вільний

За підтримки ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Контакти:
+380676695457 Ганна Циба
+380639535143 Наталка Нешевець

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.