Переклала Таша Ломоносова

Цього тижня вчені презентували в Манчестері новий антибіотик, у буквальному сенсі виколупаний із людського носа. Цю сполуку виробляє один із видів бактерій, що мешкає у носі, аби знищити іншого мікроба, який вбиває тисячі людей щороку.

На думку Ендрю Ріда (Andrew Read), еволюційного біолога з Університету штату Пенсильванія, це дослідження — «ще одна демонстрація того, що нам варто звертатися до природи у пошуку способів вирішення проблем, які природа ставить перед нами».

Винахід кожного нового антибіотика у науковому світі лише вітаєють, адже цих життєво важливих ліків досі не вистачає. Але причетні до цього відкриття науковці вважають, що вивчення тієї мікробної війни, що відбувається всередині нашого тіла, може допомогти створити цілу низку нових ліків. «Ми знайшли нові концепції пошуку антибіотиків», — заявив Андреас Пешель (Andreas Peschel), бактеріолог із Тюбінгенського університету (Німеччина).

Пешель та його колега з Тюбінгенського університету Бернхард Крісмер (Bernhard Krismer) розпочали дослідження, аби з’ясувати, чому приблизно кожна третя людина переносить у своєму носі бактерію, що має назву золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus). Більшість часу золотистий стафілокок є нешкідливим, але іноді може спричиняти серйозні, навіть небезпечні для життя хвороби — наприклад, коли він потрапляє у відкриту рану і викликає сепсис. Ця бактерія є сумнозвісною мешканкою лікарень, а її стійка до ліків форма, відома як метициллінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), є серйозною проблемою громадської охорони здоров’я. В одних лише Сполучених Штатах вона забирає понад 10 тис. життів на рік.

Але чому одні люди переносять золотистий стафілокок у носі, а інші — ні? Аналізуючи носовий секрет, Пешель і Крісмер встановили, що ніс — не дуже-то й гостинне середовище для мікробів. «Якби я був бактерією, я би не поліз до носа», — каже Пешель.  

Такі складні умови можуть призводити до запеклої боротьби за ресурси. Саме тому дослідники перевірили, який ефект збірка інших видів стафілококу має на золотистий стафілокок. Так виявилося, що одній із бактерій, а саме Staphylococcus lugdunensis, дуже добре вдається запобігти росту золотистого стафілококу. Вчені встановили, що ця бактерія продукує антибіотичну сполуку, і успішно синтезували її у лабораторії.

У лабораторних умовах ця речовина, яку вони назвали lugdunin, загальмовує ріст золотистого стафілокока у чашці Петрі1, а при нанесенні на заражену золотистим стафілококом шкіру мишей їй вдається зменшити або навіть ліквідувати інфекцію.

Тому дослідники перейшли до аналізу популяції мікробів у носах 187 госпіталізованих пацієнтів. У 60 із них знайшли золотистий стафілокок, у 17 — Staphylococcus lugdunensis, при чому лише один із пацієнтів переносив обидві бактерії водночас. На думку Пешеля і Крісмера, це свідчить про те, що Staphylococcus lugdunensis є потужним ворогом золотистого стафілокока.

Тим не менш, використання подібної нової зброї може мати і небажані наслідки. Про це попереджає Пеер Борк (Peer Bork), що працює у сфері обчислювальної біології у Європейській лабораторії молекулярної біології у Гайдельберзі (Німеччина). «Так, це крутий винахід, проте мікробіом2 — це чутливий баланс, який еволюціонував протягом мільйонів років, — застерігає він. Це більш складна розстановка сил, ніж боротьба між героями і лиходіями. Спроба щось полагодити може зруйнувати стосунки, що складалися в цій спільноті впродовж довготривалої еволюції».

Але сам Андреас Пешель не бачить великого ризику: «Золотистий стафілокок є дійсно найважливішим патогеном3, який населяє людський ніс, — каже він. — Так що якщо lugdunin-у вдається його позбутися — тут було б важко уявити собі негативний результат».

Джерело: Science

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Примітки   [ + ]

1. Чашка Петрі — неглибока посудина циліндричної форми з пластмаси або скла. Широко використовується для дослідів у біології, може бути середовищем для культури клітин бактерій, тварин, рослин або грибів. — Прим. перекл.
2. Мікробіом — у широкому сенсі це сукупність бактерій, вірусів, грибів та архебактерій всередині людини та на поверхні її шкіри. У багатьох наукових статтях цей термін відрізняють від поняття «мікробіота» (що позначає екологічну спільноту синантропних, симбіотичних і патогенних мікроорганізмів, які  у буквальному сенсі поділяють простір  нашого тіла), аби описати або колективний геном мікроорганізмів, що населяє екологічну нішу, або ж, відповідно, самі ці мікроорганізми. — Прим. перекл.
3. Патоген — будь-який мікроорганізм, а також особливий білок пріон, що здатний викликати патологічний стан (хворобу) у іншої живої істоти. Більш загально, під патогеном можна розуміти будь-який фактор зовнішнього середовища, здатний викликати пошкодження будь-яких систем організму та розвиток будь-яких захворювань. — Прим. перекл.