Переклала Дафна Рачок
Що змінилося? Для початку, на вихідних Сандерс виграв іще кілька поступок у дискусії щодо програми Демократичної партії, змістивши її ліворуч у питаннях мінімальної зарплати, екології, легалізації марихуани та війни з наркотиками.
«Я думаю, що якщо ви зараз прочитаєте програму, то зрозумієте, що політична революція жива й здорова», — сказав NBC News радник Сандерса Уоррен Галленс, додавши, що кампанія здобула «щонайменше 80%» того, що хотіла.
Програма тільки окреслює основні «ідеї та переконання» партії — вона не зобов’язує жодного із членів до конкретних дій — проте вона має давати уявлення про те, куди партія прямує.
Зараз складно розрізнити у програмі пункти, внесені саме завдяки кампанії Сандерса, та пункти, що просто відображають загальне полівішання партії, яке відбулося під час правління Обами.
У будь-якому разі, табір Сандерса проголошує нову програму перемогою. Ми мусимо дочекатися листопада, щоб зрозуміти, чи цього достатньо, щоб підкріпити Клінтон з лівого флангу, — проте це принаймні дає Сандерсу прикриття для того, щоб висуватися від Демократичної партії без ризику почути звинувачення у продажності від своїх же прибічників.
Партія полівішала у питаннях мінімальної зарплати, податку на викиди вуглецю, кримінального судочинства, марихуани
На зустрічі на цих вихідних в Орландо, штат Флорида, комітет зі 187 демократів проголосував щодо запропонованих змін до партійної програми. (Комітет складався із 90 прихильників Клінтон та 72 прихильників Сандерса, за інформацією Девіда Вейгеля з Washington Post та інших членів національного комітету Демократичної Партії.)
Нова версія програми, погоджена в Орландо, була розроблена на основі більш ранньої чернетки, яку ухвалив менший комітет минулого місяця у Сент-Луїсі, штат Міссурі. І за неї ще мають проголосувати 25 липня, коли демократи зберуться на конвенцію у Філадельфії.
Втім, усі очікують, що програма з Орландо виявиться дуже подібною на ту версію, що зрештою стане офіційною програмою Демократичної партії. І ось кілька важливих перемог, які здобули прихильники Сандерса (за їхніми словами):
Мінімальна зарплата 15 доларів за годину. У 2012 році програма Демократичної партії закликала вимагати вищої мінімальної зарплати та її прив’язки до інфляції.
І, власне, все. На зустрічах на початку цього літа члени комітету для створення програми погодилися написати: «Американці мають заробляти принаймні 15 доларів на годину», — але не те, що партія проштовхуватиме зарплату в 15 доларів за годину на федеральному рівні.
Проте на цих вихідних демократи зробили великий крок уперед, затвердивши свою підтримку мінімальної зарплати у 15 доларів за годину, згідно з прес-релізом, виданим кампанією Сандерса. Здається, це найповніша з його перемог.
Більш упевнені твердження про кримінальне правосуддя. Чернетка програми також закликає Департамент юстиції «розслідувати усі сумнівні та підозрілі випадки перестрілок, у яких була задіяна поліція», — повідомляють ABC News. Це велике зрушення порівняно з програмою 2012 року, в якій було просто сказано, що партія має «боротися із нерівністю у кримінальному правосудді».
Полівішання у питаннях кримінального правосуддя точно не можна записати до заслуг самого лише Сандерса. Минулого тижня Клінтон оголосила, що у разі своєї перемоги вона спробує поліпшити міжрасові стосунки у питаннях взаємодії з поліцією та виділить на це 1 мільярд доларів.
Легалізація марихуани. Комітет також погодився додати до програми партії речення про «розсудливий шлях до майбутньої легалізації» марихуани. (Програма 2012 року закликає до зменшення міжрасової нерівності у вироках за наркотики, але не згадує марихуану.)
Делегати від Клінтон здебільшого виступали проти легалізації марихуани, і прихильники легалізації перемогли з перевагою лише в один голос. (Кампанія Клінтон виступала проти легалізації.)
Встановлення цін на викиди вуглецю. Нова програма також закликає встановити ціни на викиди вуглецю, оподаткувавши ці викиди й визнавши вплив вуглецю на довкілля.
Такі категоричніші вирази також були відхилені під час попередніх зустрічей комітету Демократичної партії — і вони, безперечно, є перемогою союзників Сандерса.
У яких питання партія полівішала ще раніше?
Перемоги, що їх добився Сандерс на вихідних на конференції в Орландо, додалися до кількох ключових перемог, які його союзники здобули на попередніх зборах Демократичної партії щодо програми.
Ось кілька з попередніх змін, яких прагнули союзники Сандерса та які затвердив Національний комітет Демократичної партії:
- Реформа федерального резерву. У новій програмі сказано, що партія боротиметься проти того, щоб виконавчі директори банків могли бути членами ради Федеральної резервної системи.
- Зачинити обертові двері. Згідно з чернеткою нової програми, партія також збирається «заборонити “золоті парашути” для держслужбовців» та заборонити органам банківського регулювання вживати будь-яких заходів щодо їхніх колишніх роботодавців.
- Реформа Волл-Стріт. Партія також застосовуватиме суворі заходи щодо Волл-Стріт, позбавивши банки можливості самим обирати кредитну агенцію, що оцінюватиме їхні продукти.
- Банківські послуги, спаяні з послугами пошти. «Демократи переконані, що ми маємо забезпечити американцям доступні банківські послуги, надавши, поміж іншим, Поштовій службі Сполучених Штатів можливість полегшувати доступ до основних банківських послуг», — зазначено у чернетці програми.
- Лазівки для маєтків та хедж-фондів. У чернетці програми також доволі суворо, у стилі Сандерса, написано про необхідність «негайно закрити кричущі лазівки — як-от ті, якими послуговуються менеджери хедж-фондів, — відновити справедливе оподаткування маєтків на багато мільйонів доларів та впевнитися, що мільйонери більше не платитимуть менших податків, ніж їхні секретарі».
- Використати закриття лазівок для створення робочих місць. Грег Сарджент із The Post зазначає, що прихильники Сандерса схвально відгукнулися на зобов’язання партії використати виручені від закриття лазівок кошти на відбудову інфраструктури та створення робочих місць.
- Смертна кара. Програма партії також закликає скасувати смертну кару. «Ми скасуємо смертну кару, яка показала себе як жорстока та невиправдана форма покарання, — наголошено у програмі. — Цьому не місце у Сполучених Штатах Америки». Для Сандерса, який висловлювався категорично проти смертної кари, це перемога. (Клінтон підтримала застосування смертної кари за обмеженого набору обставин.)
- Податкові кредити на зароблений прибуток. Чернетка програми закликає поширити його конкретно на «працівників із низькою зарплатою, які не мають дітей, та на працівників віком більше 21 року», — згідно з прес-релізом партії. (Програма 2012 року тільки хвалила Обаму за загальне розширення ПКЗП.)
У чому Сандерс програв?
Найбільша втрата цих вихідних для Сандерса була у питанні торгівлі, коли він та його союзники не змогли схилити партію до більш відвертого скептицизму щодо міжнародних угод про вільну торгівлю, які підтримує президент Обама.
Сандерс ще матиме шанс зробити це у Філадельфії, де буде нагода скликати іще одне голосування стосовно поправок до партійної програми, за словами Джеймса Зогбі, делегата від Сандерса, з яким я розмовляв минулого місяця. Зараз, однак, усе вказує на те, що Сандерсу не вдасться змінити програму в таких питаннях:
Опозиція торговельній угоді про Транстихоокеанське партнерство. Програма визнає, що існують демократи, яким не подобається торговельна угода про ТТП, укладена адміністрацією Обами, але прихильники Сандерса не змогли провести у програму поправку, яка зобов’язала б партію виступати проти цієї угоди.
«Зрозуміло, що корпоративне крило Демократичної партії хоче прикриватися популістською мовою — мовою Берні Сандерса — проте насправді не підтримує її», — сказав в інтерв’ю Wall Street Journal Комел Уест, учасник комітету з написання програми від Сандерса, після поразки їхніх зусиль.
Це частково зрозуміло: було би дивно, якби Демократична партія протистояла угоді, яку уклав та підтримав президент Обама. Але це також дивно зважаючи на те, що сама Хіларі Клінтон також виступає проти угоди, принаймні декларативно.
Позиція щодо ізраїльських поселень. Прихильники Сандерса не змогли провести критику Ізраїлю до програми — ці зусилля передусім провалилися через делегатів від Клінтон. Згідно з Forward, прибічники Сандерса хотіли провести поправку, яка «мала на меті критику Ізраїльської окупації Західного Берегу та вимагала “покласти край нелегальним поселенням” та підтримати відбудову Сектору Газа».
Сланцевий газ. Попри перемогу в питанні оподаткування викидів вуглецю, прихильники Сандерса не змогли проштовхнути поправку про припинення видобутку сланцевого газу шляхом гідравлічних розривів, як стверджує Вейгель.
Партія не доходить до закликів покласти край видобутку сланцевого газу, проте погоджується, що цей видобуток не має відбуватися в муніципалітетах, де місцева влада виступає проти цього, згідно з Orlando Weekly.
Чи справді це важливо?
Критики, які применшують значення програми, зазначають, що немає жодного механізму її втілення та жодної гарантії, що президент Хіларі Клінтон не проігнорує більшість або навіть усі її головні пункти.
«Активісти мають певну свободу дій із цією програмою, адже вони — єдині, для кого це має значення, — каже Дейв Хопкінс, політолог із Бостонського університету. — Тож кандидати подумають: “Ну, якщо це радує активістів, а інші просто не звертають уваги — то хай собі буде».
Дещо схоже відбувається і на демократичних праймеріз, зазначає Хопкінз: прихильники Сандерса домагаються деяких поступок у програмі, і Клінтон хоче бути певною в їхній участі у листопаді.
Але такі позиції навряд чи справді зашкодять Клінтон на загальних виборах, де їх може заглушити увесь інший галас. «Було дуже багато випадків, коли програму контролювали ідеологічні активісти, — каже Хопкінз. — Вони найбільше нею переймаються».
І це правда. Але хоча сама програма ні до чого не зобов’язує, тим не менш, вона представляє декларовані цілі Демократичної партії. Сказане в ній є найчіткішим вираженням того, що партія підтримує, а більш широко — одним із найкращих способів оцінити головний напрямок її руху.
Той факт, що програма рухається у вказаному Сандерсом напрямку в кількох головних питаннях, — це переконлива ознака того, що навіть якщо Сандерс програв Клінтон свою номінацію, його кандидатура залишить по собі тривкий слід у партії.
І це справді може змінити членів партії. Райан Енос, професор Гарварду, сказав мені у травні, що навіть просто озвучення цих ідей може допомогти їм поширитися і здобути підтримку серед законодавців.
«Ми знаємо, що виборці серед громадськості тягнуться до людини з мікрофоном, — сказав Енос. — Якщо хтось підніметься туди і спробує повернути ліворуч у певних питаннях, вся партія може рушити у цьому напрямку».
Джерело: Vox