Флешмоб #ЯНеБоюсяСказати несподівано став одним із найпомітніших подій українського інтернету, продемонструвавши, що мало не кожна жінка у своєму житті стикалася з сексуальними домаганнями або ставала жертвою сексуального насильства у тій чи іншій формі. Цій ініціативі вдалося підняти завісу над традиційно замовчуваними темами, дати жінкам можливість висловитися та побачити, що вони не одні. А вчора, 17 вересня, було зроблено наступний крок — у центрі Києва, а також у ще трьох містах України, пройшла акція #ЯНеБоюсяДіяти.

Учасниці пояснюють, що вийшли на акцію, аби протистояти культурі зґвалтування та систематичному замовчуванню фактів сексуальних домагань в українському суспільстві. Адже суспільство схильне закривати очі на насильство у сім’ї, «вибачати» чоловіка через його «природні потреби» чи звинувачувати жертву, яка своїм виглядом чи поведінкою начебто сама стала причиною домагань.

«Ми організували акцію як продовження флешмобу #ЯНеБоюсяСказати. Ми очікували, коли ж це нарешті відбудеться саме собою і жінки вийдуть на вулиці, як це вже було на Заході. На жаль, цього не сталося, і ми вирішили трохи підштовхнути наше суспільство. Сподіваємося, що історії насильства в майбутньому більше не будуть замовчувати чи ігнорувати, і ми зможемо жити у безпечному суспільстві», — розповідає Юля Мороз, одна з організаторок акції.

Збираються активістки та активісти біля готелю «Дніпро» на Європейській площі. Тут можна вибрати один із заздалегідь підготовлених плакатів, що унаочнюють найболючіші проблеми та вимоги: «Бити — значить не любити», «Не детка, не малышка, не киска», «Women’s rights are human rights», «Не учи меня одеваться, учи их не насиловать», «Тестостерон — не оправдание» тощо. А за півгодини близько 150 учасників та учасниць рушають у бік Майдану.

Акція «Я не боюся діяти»

Яскрава колона проходить по Хрещатику, ловлячи на собі спалахи камер та здивовані погляди відвідувачів численних кафе. Перша зупинка — на Майдані Незалежності, друга — біля Київської міської адміністрації, де відбуваються виступи учасниць. Від чиновників активістки вимагають виконання Стамбульської конвенції — міжнародного договору країн ЄС, що формує державну стратегію попередження насильства над жінками та боротьби з ним. Реалізація цієї конвенції передбачає формування незалежних комісій із протидії домашньому та гендерному насильству, їхню співпрацю з жіночими громадськими організаціями, створення кризових і медико-реабілітаційних центрів та безкоштовних «гарячих ліній», що надають кваліфіковану та конфіденційну допомогу людям, які зазнали гендерного чи домашнього насильства.

Окремо активістки наголошують на проблемах, з якими доводиться стикатися жінкам під час війни, що точиться на сході країни. «Ми хотіли підняти антимілітаристську тему, адже війна продукує культуру зґвалтування та заохочує насильство проти жінок», — розповідає активістка студентської організації FemSolutions Марина. «На моєму плакаті написана реальна історія, що відбулася два місяці назад. Учасник АТО зґвалтував неповнолітню дівчину, за що отримав два роки умовно і 3000 грн. штрафу у якості моральної компенсації1. У його справі так і написано, що він раніше не судимий, має на утриманні двох дітей, має роботу і є учасником АТО. Тож хай ґвалтує, просто хай оплатить 3000. Я проти того, щоб толерувати насилля з боку так званих “героїв”. Герої ж начебто захищають жінок та дітей, а не б’ють їх і не ґвалтують. На жаль, піднімати ці питання — значить казати, що ти проти війни, а це у нас не дуже підтримується».

Акція «Я не боюся діяти»

Акція не зібрала стільки жінок, скільки очікували, зізнаються організатори. Адже для багатьох навіть поділитися особистим досвідом на фейсбук-сторінці вже стало значним кроком, до якого вони могли готуватися по півтора тижня. Навіть якщо в історії не були згадані конкретні постаті, про таку велику травму важко говорити. А вийти на вулицю і стати видимою виявляється ще важче. Але успіх флешмобу та факт проведення акцій у кількох містах красномовно свідчить, що ситуація змінюється і поступово виходить «з хати» на вулиці.

Акція «Я не боюся діяти»

Більше фото — у нашому фоторепортажі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Примітки   [ + ]

1. Детальніше про цю справу можна почитати тут, ознайомитися з вироком Іванківського райсуду — тут. У липні прокуратура Київської області оскаржила вирок судді Олексія Гончарука щодо умовного покарання, адже на суді потерпіла та прокурор наполягали на призначенні військовому реального позбавлення волі. 15 серпня Апеляційний суд Київської області скасував вирок Іванківського райсуду і повернув цю справу до суду першої інстанції.