Сьогодні, 8 жовтня, на Майдані Незалежності у м. Києві, як і в 13 інших містах України, відбулася акція проти прийняття законопроекту №3587 «Про свободу мирних зібрань». Як запевняють активісти та організатори, за красивою назвою криється цілком реальний наступ на право мирних зібрань, що є першим кроком на шляху до поліцейської держави. Акція супроводжувалась театралізованим перформансом, в якому активісти і активістки намагалися продемонструвати, як працюватиме поліція на мирних зборах, у разі, якщо законопроект таки буде прийнято.
Можливість збиратися на мирні мітинги, демонстрації та інші протестні акції гарантує 39-та стаття Конституції України, яка визначає, що «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї й проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування», а обмежити це право може лише суд. Будь-які додаткові закони чи постанови, вважають активісти, лише звузять права громадян та нададуть державі механізми суттєво обмежувати, чи навіть репресувати невдоволених.
Спроби прийняти спеціальний закон відбувалися мало не за кожної влади, починаючи з далекого 1994 року, але так ніколи і не досягали мети. Тож законопроект №3587 – чергова спроба вже нинішніх депутатів посилити контроль над протестуючими.
«Основна небезпека законопроекту – це узаконення силових розгонів мирних зібрань», – розповідає Святослав Маринін, координатор всеукраїнської акції проти прийняття законопроекту №3587. «Відтепер поліція на місці визначатиме мирне зібрання чи ні. І якщо воно буде визначене як не мирне – поліція може його просто припинити. А, якщо мітингувальники не слухатимуться, вона має застосувати силу. Саме так діяв Беркут на Майдані». Чіткі критерії «мирності» також ніде не прописані і про те, чи втратило зібрання ознаки мирного, поліція вирішуватиме на свій розсуд.
Інше обмеження, що вже стало «історичним», це узаконення «дедлайну» подання повідомлення про акцію – 48 годин. За цей час будь-яку акцію можна легко заборонити. Цю проблему, на думку організаторів, не вирішує і передбачена норма про спонтанні зібрання, про яку часто розповідають лобісти законопроекту. Адже критерії спонтанного зібрання також не визначені і, скоріше за все, також будуть визначатися поліцією безпосередньо на місці подій. «Звісно, ви зможете оскаржити таке рішеня в суді. Можливо, навіть виграєте. Але акцію ви вже не проведете і своєї цілі не доб’єтесь»,- Святослав Маринін.
Також небезпеку становить посилення впливу органів місцевої влади на право на протест. Закон дасть їм можливість ухвалювати місцеві порядки організації та проведення зібрань, в яких регламентувати допустиму кількість учасників зборів або визначати місця, де встановлення наметів «перешкоджає руху пішоходів та перекриває доступ до будівель». Наразі всі подібні місцеві обмеження є неконституційними.
Організатори наголошують, що виступають проти прийняття будь-якого спеціального закону, навіть якщо найбільш одіозні пункти з нього будуть прибрані. Адже в часи політичних криз його завжди можна буде доповнений репресивними нормами. Для того, щоб вирішити існуючі проблеми, правозахисники з ініціативи «Ні поліцейській державі» пропонують приймати не спеціальний законопроект, а вносити розроблені ними окремі зміни у вже існуючє законодавство, наприклад, у Закон «Про Національну поліцію», чи «Про Національну гвардію України», які зможуть вирішити ці питання.
