Переклали Катерина Парандій і Таша Ломоносова

8 березня — Міжнародний жіночий день, дата, яку ООН обрала для святкування та захисту жіночих прав. Щоб означити певну віху в прогресі гендерної рівності на ринку праці, The Economist опублікував свій п’ятий щорічний «індекс скляної стелі». Він поєднує дані про вищу освіту, участь у робочій силі, оплату праці, витрати на догляд за дітьми, материнські та батьківські права, кількість заявок на навчання у бізнес-школах, а також представленість на керівних посадах в один індекс, що показує, в яких країнах жінки мають найкращі і найгірші шанси на рівноправність на робочому місці. Оцінка кожної країни є середньозваженою за її результатами в десятьох показниках.

Дані показують, що загалом у межах ОЕСР, цього клубу переважно багатих країн, довгостроковий тренд покращення умов для жінок-працівниць припинився. Так, у 2005 році, частка жінок серед робочої сили становила 60%, а 10 років потому їхня частка зросла лише незначною мірою, сягнувши 63% (частка чоловіків становила 80% в обидва періоди). Порівняно небагато жінок отримують підвищення, тоді як потужні мережі «старих друзів» допомагають чоловікам досягати вершин. Серед тих, хто займає посади з хорошою зарплатою та високим статусом, кількість жінок ближча до третини, ніж до половини. Гендерний розрив в оплаті праці — різниця між чоловічими та жіночими зарплатами, поділена на чоловічу зарплатню — досі становить 15%, а це означає, що жінки як група отримують лише 85% від заробітку чоловіків.

Ці середні показники приховують суттєві відмінності між країнами. Скандинавські країни є безперечними світовими лідерами в питаннях гендерної рівності у праці. Перші чотири місця належать Ісландії, Швеції, Норвегії та Фінляндії — так само, як і в 2016 році (хоча цього року Швеція та Норвегія помінялися місцями). У цих країнах серед жінок більший відсоток тих, хто має диплом університету і представлений у робочій силі, ніж серед чоловіків. У цих країнах жінки становлять 30-40% у радах директорів компаній, порівняно з 20% в середньому в межах OECР. А добровільні гендерні квоти в політичних партіях означають, що жінки добре представлені і в парламентах. У жовтні 2016 року жінки здобули рекордні 48% місць у нижній палаті парламенту Ісландії. Завдяки тому, що скандинавські жінки займають приблизно дві п’яті місць у парламентах своїх країн, ці країни належать до 10% найкращих у світі за цим показником.

На іншому кінці рейтингу — Японія, Туреччина та Південна Корея. Тут жінки займають лише 15% місць у парламентах і не представлені належним чином на управлінських позиціях і в радах директорів компаній. У Південній Кореї лише 2% директорів корпорацій — жінки. Аналогічно, у цій країні частка жінок серед тих, хто здобув вищу освіту та є частиною робочої сили, менша за частку чоловіків. Тільки 35% турецьких жінок працюють чи шукають роботу, і всього лиш 16% закінчили університет.

Прогрес у питаннях гендерної рівності має тенденцію накопичуватися. В Ісландії, яка, згідно з нашим рейтингом, нині забезпечує найкращі умови праці для жінок, минулого жовтня жінки-працівниці рано покинули свої офіси і влаштували протест, аби привернути увагу до 14-відсоткової різниці в оплаті праці між чоловіками та жінками у цій країні. Якби у Японії жінки влаштовували щось подібне, то мусили б покинути свої офіси набагато раніше.

States

Education

Labour

wage

Managers

Boards

GMAT

Parlament

child

Dekret

Dekret_father

Джерело: The Economist

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.