Вранці на день Незалежності десяток жінок з плакатами та портретом Андреа Дворкін стоять біля пам’ятника Сковороді на Контрактовій площі у Києві. Вони розповідають про шведську модель і час від часу скандують: «Проституція — це насильство». «Бідність — це насильство, дівчатка!» — вигукує у відповідь жінка зі ще однієї групки протестувальниць, які стоять за кілька метрів і тримають в руках червоні парасольки.

— Феміністки виступають за шведську модель, — каже жінка з гучномовцем.

— А секс-робітниці — проти! — знову вигукує жінка з червоною парасолькою.

Жінки з плакатами — феміністки-аболіціоністки1, які вийшли на акцію «Ні проституції! Феміністки — за шведську модель!». Вони протестують проти легалізації  проституції в Україні і впевнені, що шведська модель — найдієвіший спосіб захистити права жінок, зокрема жінок у проституції2. Жінки з парасольками — це жінки, що працювали або працюють у комерційному сексі, представниці організації «Легалайф-Україна». Вони стверджують, що шведська модель їм не потрібна і вони краще знають, як захистити свої права.

Так звана шведська, або північна модель — один зі способів регулювання проституції. Вона передбачає декриміналізацію людей у проституції та створення програм підтримки для виходу з комерційного сексу. У той же час шведська модель робить «купівлю людини для сексу» кримінальним злочином. Таким чином ті, хто продає секс, не порушують закон; скоюють злочин ті, хто його купує. Шведська модель розглядає жінок у проституції як жертв чоловічої агресії та патріархального гноблення, а саму проституцію як злочин, який коять сутенери та покупці комерційного сексу.

Марія Дмитрієва

Щоб розібратися, як шведська модель стала яблуком розбрату, чи то пак розсестринства, для феміністок-аболіціоністок та жінок комерційного сексу, я підходжу до жінки, що говорила в гучномовець. Це — експертка з питань гендеру  та одна з організаторок акції Марія Дмитрієва. На ній кросівки, червона сукня та капелюх кольору хакі. Поки я розпитую Дмитрієву про акцію, помічаю на її шиї вигадливу рожеву прикрасу, схожу водночас на квітку і вагіну.

Дмитрієва переконана, що саме шведська модель, а не легалізація, є найкращим підходом до регулювання проституції в Україні. Як зазначає експертка, шведська модель скорочує попит на секс за гроші, а отже, і кількість жінок у проституції. Шведська модель надає їм більше важелів контролю: і самі жінки в проституції, і їхні клієнти знають, що вони можуть у будь-який момент викликати поліцію. Крім цього, після запроваждення шведської моделі жінки рідше зазнають таких форм насильства як побиття чи зґвалтування, хоча кількість незначних злочинів — укусів, легких ударів рукою, тягання за волосся — зростає. Ще одною перевагою шведської моделі Дмитрієва вважає зміну ставлення поліції до жінок у проституції та суспільної думки щодо цього явища загалом. Вона зазначає, що після введення нового законодавста у Швеції більшість населення почали вважати купівлю секс-послуг неприйнятною: якщо раніше 60% громадян Швеції вважали купівлю сексу за гроші нормальною, то після запровадження шведської моделі такої думки дотримуються менше 20% чоловіків і майже ніхто з жінок.

Акцію «Ні проституції!» феміністки-аболіціоністки влаштували як відповідь на заклики легалізувати проституцію, що все частіше лунають в Україні. «У суспільному просторі України чомусь фігурують лише два варіанти: “як є” та легалізація, — каже Дмитрієва. — Про шведську модель якщо і згадують, то з викривленням фактажу. За останні два роки було щонайменше три законопроекти про легалізацію. Всі вони були абсолютно жахливі і написані з різним ступенем мізогінії, з них аж сочилося бажання “бабів трахати”».

Дмитрієва не впевнена, чи жінки з червоними парасольками справді займаються або ж займалися проституцією. Однак вона зауважує, що в будь-якому разі, вони не представляють більшість жінок комерційного сексу. «Жінки в проституції, з якими я спілкувалася, також категорично проти будь-яких форм легалізації, — зазначає експертка. — Вони цілком свідомі того, що у випадку легалізації держава негайно сяде їм на голову: буде пожежна інспекція, санстанція… Просто збільшиться кількість тих, хто їх “кришує”, а головним сутенером стане держава».

Учасниці іншої акції запевняють, що вони також проти легалізації проституції. Вони представляють благодійну організацію «Легалайф-Україна», що займається захистом прав жінок комерційного сексу, і вимагають декриміналізації проституції. На відміну від шведської моделі, декриміналізація передбачає скасування відповідальності не тільки за надання, але й за купівлю комерційного сексу.

isaeva

«Феміністки виступають за шведську модель. Ми, самі секс-робітники, виступаємо проти. Будь-які каральні закони згубно відображаються на самих секс-робітниках», — каже директорка «Легалайф» Наталя Ісаєва, коротко підстрижена білявка з вкритими червоним лаком нігтями. На акцію вона прийшла з маленькою донькою, яка постійно смикає її за руку і хоче кудись піти. «У нас там просто друга акція — наші друзі на Арсенальній проводять тестування на СНІД. Там є цукрова вата з попкорном», — усміхається Ісаєва і обіцяє доньці, що вони зараз підуть.

Хоч, як і радикальні феміністки, Ісаєва виступає проти легалізації, вона має на це інші причини. На думку правозахисниці, легалізація в тому вигляді, в якому її пропонують депутати сьогодні, не захистить інтереси жінок комерційного сексу. Якщо їм нададуть статус фізичних осіб-підприємців (ФОП), жінкам у проституції доведеться щомісяця платити податки і проходити обов’язкові медогляди. Як наголошує Ісаєва, зайнятість у приватному бізнесі не дає таких важливих для жінок соціальних гарантій, як оплачувана декретна відпустка чи відпустка по догляду за хворою дитиною. Тому не можна вимагати в жінки, що сидить з дитиною і вимушена не працювати, гроші на єдині соціальні внески.

Разом з тим, Ісаєва переконана, що шведська модель радше нашкодить жінкам комерційного сексу, ніж захистить їхні права. Через те, що така схема регулювання проституції знижує попит на секс-послуги, жінкам доводиться працювати більше, щоб заробити таку саму кількість грошей. Крім цього, на думку правозахисниці, шведська модель не припиняє поліцейського переслідування. Щоб зловити клієнтів, поліцейські стежать за жінками в проституції, вимушуючи їх переховуватися. Таким чином, у жінок комерційного сексу залишається менше часу, щоб оцінити клієнта і домовитися з ним про умови. Через це жінкам у проституції стає важче вирахувати потенційних насильників.

«Феміністки кажуть, що вони не проти нас, а проти наших клієнтів, — каже Ісаєва. — Окей, давайте повідкриваємо купу магазинів і заборонимо людям туди заходити. Маячня? Маячня. Людям має бути даний вибір. Якщо вони вирішили в даний момент таким чином заробити гроші — їх не мають карати, бо країна їм нічого не дає».

Сама Ісаєва займалася комерційним сексом 15 років. На питання, чи можна вважати проституцію вільним вибором жінки, вона відповідає радше розмито. «Якби в нас у країні були інші умови, звичайно, в нас був би інший вибір. Але його в нас немає. Країна сама таким положенням змушує обирати більш-менш доступний заробіток», — каже Ісаєва. Сама вона також прийшла в комерційний секс через гостру потребу в грошах. Ісаєва працювала на ринку та шила взуття, проте зароблених грошей не вистачало, щоб забезпечити себе і маленького сина. Для неї проституція виявилася найбільш доступним способом вийти зі скрути. «Більшість із нас саме з нужди починає, для того, щоб хоч якось вижити», — каже Ісаєва. Зараз вона не займається комерційним сексом: вона вийшла заміж і народила ще одну дитину.

kovalska

«Декриміналізація — це просто “дозвольте нам залишитися там, де ми є”», — переконана  Ева Ковальська, брюнетка з котячими вухами на голові та ліловим символом Венери на білій футболці. Вона — представниця радфем спільноти «Шалені кішки» й одна з організаторок сьогоднішньої акції «Ні проституції». На її думку, при декриміналізцації чоловіки і той факт, що саме вони створюють попит на комерційний секс, знову залишаються за кадром.

Ковальська не вірить, що проституція може бути вільним вибором. Рішення піти в комерційний секс вона пояснює стокгольмським синдромом та посттравматичним стресовим розладом. «Стокгольмський синдром, ідентифікація жертви з насильником — це захисна реакція, щоб не зійти з глузду. Він має гендерну специфіку: насильник — це чоловік, жінка — жертва. Коли дівчинку ґвалтують, у неї формується відповідний стан психіки, з’являється бажання постійно провокувати нову травматичну ситуацію, щоб пережити її знову і перебороти травму. А це — один із симптомів посттравматичного стресового розладу».

На думку Ковальської, щоб отримати психологічну травму, не обов’язково самій бути жертвою насильства. «Можливо, це навіть не з самою жінкою відбулося — вона могла бачити, як батько ґвалтував матір, як однокласники оточили дівчинку і стягували з неї труси. Як захисна реакція може виробитися переконання: я — секс-позитивна, я вам дам сама, тільки не ґвалтуйте мене. Я вдам, що згодна, і збережу ілюзію, що сама керую своїм життям».

kapustian

Наталя Капустян, білявка з довгими нафарбованими нігтями, що сидить на постаменті пам’ятника Сковороді поряд із жінками з червоними парасольками, називає такі аргументи маячнею. Як і Ісаєва, зараз вона працює в «Легалайф», а в минулому три роки займалася комерційним сексом. Жінка розповідає, що не зазнала ніяких сексуальних домагань в дитинстві. Як багато інших, вона пішла в проституцію, бо потребувала грошей; разом з тим, їй просто подобався секс. «Мені це подобалося, і мені за це ще й гроші давали. Так, це нелегко, тому що бувають різні клієнти, і все одно, все не так печально, як вони, — Капустян вказує на жінок за плакатами, — це описують».

До спроб феміністок-аболіціоністок захистити права жінок комерційного сексу Капустян ставиться скептично: «Вони не говорять із секс-робітницями, вони не бачать їхні потреби. Написати таку стратегію можна, написати можна що хочеш. Але ви ж не спілкуєтеся з людиною, яка ці послуги надавала».

Капустян наголошує, що йти в проституцію чи не йти — це завжди свідомий вибір. «Так, у мене була маленька дитина, бракувало грошей, але я пішла туди все розуміючи, не під якимось гіпнозом, свідомо. Не потрібно нас насильно рятувати, — підсумовує Капустян. — Якщо я хочу цим займатися, я буду цим займатися».

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Примітки   [ + ]

1. Феміністки, які переконані, що проституція повинна бути повністю викорінена як явище. Термін створено за аналогією до аболіціонізму — руху за скасування рабства.
2. Відмінності у поглядах учасниць двох акцій на проституцію помітно навіть у термінах, які вони вживають, говорячи про це явище. Перші називають жінок, що займаються сексом за гроші, виключно «жінками в проституції» та «проституйованими жінками». Другі натомість говорять про «секс-робітників» та «секс-робітниць», які надають «секс-послуги». Щоб зберегти нейтральність, я вживаю терміни «комерційний секс» та «жінки комерційного сексу», які використовують в соціології, а також «жінки в проституції» як такий, що об’єктивно констатує зайнятість проституцією.