В Україні досі не прийнято відкрито говорити про психічне здоров’я і публічно дискутувати про те, як можна допомогти багатьом українцям, що вже страждають через поширені психічні розлади, і про можливі заходи профілактики таких розладів серед найбільш вразливих груп населення. Реформа системи охорони здоров’я вже запущена, але вона не передбачає радикальних змін у психіатрії. Коли для держави настане час задумуватися про надзвичаний вплив, який має депресивний та тривожний розлад, алкоголізм та інші хвороби на працездатність і добробут суспільства? У тому, що психологічне здоров’я українців так само важливе, як і фізичне, можна переконатися, проаналізувавши дані з документу, який у 2017 підготував Світовий Банк для України — «Звіту та рекомендацій щодо стану та реформи охорони психічного здоров’я в Україні». Висновки цього дослідження чудово ілюструють, наскільки економічна рівність та рівність доступу до суспільних благ тісно пов’язані з психічним здоров’ям людей.

Минулого року команда Світового банку підготувала документ під назвою «Охорона психічного здоров’я у процесі трансформації. Оцінка та рекомендації щодо зміцнення інтеграції охорони психічного здоров’я з первинною медичною допомогою та психосоціальною допомогою на рівні громад в Україні» (Mental health in transition. Assessment and Guidance for Strengthening Integration of Mental Health into Primary Health Care and Community-Based Service Platforms in Ukraine).

Цей звіт містить огляд і аналіз доступних психіатричних лікарських послуг та підтримки, ставлення суспільства, а також шляхів пошуку лікарської допомоги. Дослідження, яке було проведене у трьох пілотних областях (Львівській, Полтавській та Запорізькій), зосереджується на поширених психічних розладах, таких як депресія, тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), а також алкогольна залежність.

dhadh

За даними дослідження, близько 30% українців протягом свого життя принаймні раз хворіють на один із видів психічних розладів. З-поміж усіх психічних і неврологічних захворювань, а також зловживань різними психоактивними речовинами, в Україні найбільшою проблемою є депресивні розлади. Наступними за поширеністю є наркотична залежність, алкоголізм, тривожний розлад та шизофренія (Таблиця 2.8). У порівнянні з іншими країнами, Україна має особливо високі показники депресії. Серед населення літнього віку депресія, поміж іншим, часто пов’язана з хронічними захворюваннями. Алкоголізм є найбільш поширеним серед чоловіків, у той час як тривожний розлад та депресія частіше трапляються серед жінок.

Figure 1

Також в Україні зафіксовано один із найвищих показників самогубств у світі (від 24 до 32 на 100 тис. населення). У всьому світі та в Європі самогубство займає друге місце у рейтингу головних причин смертності серед молодих людей у віці від 15 до 29 років, а в Україні воно стоїть на третьому місці.

dhadrh

* Disability-Adjusted Life Year (DALY) — рік життя, скоригований через непрацездатність — показник, який оцінює сумарний «тягар хвороби». DALY був вперше розроблений у Гарвардському університеті для Світового Банку, а сьогодні його дедалі частіше використовують у сфері громадської охорони здоров’я, в тому числі такі організації, як ВООЗ.

Причини

Поганий стан психічного здоров’я в Україні тісно пов’язаний з бідністю, безробіттям та відчуттям ненадійності, а також ускладненнями внаслідок конфлікту. Внутрішньо переміщені особи, літні люди й мешканці сходу України є особливо вразливими. За даними дослідження, поширені психічні розлади та алкоголізм мають масштабний вплив і наслідки, серед яких погане здоров’я, висока смертність, а також порушення повсякденного функціонування, в результаті якого виникають фінансові, соціальні проблеми та проблеми в родині.  

Стигматизація, виключення, дискримінація, негативна реакція родини чи громади так само є наслідками порушення психічного здоров’я. Важливими аспектами психічних розладів науковці також вважають негативні наслідки для стосунків з іншими людьми (наприклад, погіршення стосунків та соціальна ізоляція) і вторинний вплив на членів сім’ї.

Як показали результати дослідження, соціальні визначники здоров’я, такі як умови повсякденного життя (наприклад, здорове фізичне середовище), справедливе працевлаштування та гідна праця, соціальний захист протягом усього життя та доступ до медичної допомоги також справляють сильний вплив на психічне здоров’я.

Згідно з дослідженням, факторами, що пов’язані з вищим ризиком психічного захворювання, в Україні є: старший вік (за винятком поширеності алкоголізму серед молодших жінок), стать, нижчий рівень освіти, безробіття, проживання у східному регіоні країни, наявність стрес-факторів у житті, у тому числі розлучення. Ці чинники ризику виявилися однаковими і для переселенців, і для загального населення.

Люди також відчувають розгубленість та побоюються поширення інформації про стан їхнього психічного здоров’я, через що вони не звертаються по допомогу або витрачають більше грошей та ресурсів на пошук допомоги (наприклад, подорожують на довшу відстань чи звертаються по приватні послуги).

Натомість хороші хороші стосунки у сім’ї, згідно з дослідженням, виступають у ролі захисного чинника.

Недоліки

За даними дослідження, більшість мешканців України (до 75%), що страждають на один із поширених психічних розладів чи алкоголізм, не мають доступу до лікування. Попри існування протоколів, служби первинної медицини часто неохоче лікують психічні розлади та алкоголізм через брак навичок чи обмежений час. Загалом система психічного здоров’я не є послідовною в допомозі пацієнтам через обмежену комунікацію між медиками різного профілю чи між різними закладами й організаціями. Неформальні психосоціальні служби на рівні громад, такі як священики, є для людей важливим джерелом психологічної допомоги.

Серед працівників у сфері охорони психічного здоров’я є чимало психіатрів, але при цьому менше психологів, психотерапевтів чи соціальних працівників. Можливості освіти та підвищення кваліфікації в державних університетах не пропонують освітньої бази та навичок, що були б засновані на наукових методах лікування психічних розладів та алкоголізму. Водночас психологи та психотерапевти проводять практику без ліцензування та контролю.

Багато ініціатив у сфері охорони психічного здоров’я реалізують громадські організації за кошти міжнародних донорів. При цьому немає системного підходу до планування, впровадження та координації таких програм, а також необхідного контролю їхньої якості, етичності та безпеки. Діяльність даних міжнародних громадських організацій здебільшого зосереджена тільки на специфічній частині населення (наприклад, на внутрішньо переміщених особах та ветеранах), тож стабільність залишається проблемою.

Можливі зміни

Використовуючи вторинні дані про вплив на здоров’я та вартість посиленого втручання, за допомогою програми OneHealth Tool1 було розроблено попередню модель охорони психічного здоров’я в Україні на період з 2017 до 2030 року. Було розраховано вартість лікування вибраних пріоритетних психічних захворювань (депресія, тривожний розлад, алкоголізм, біполярний та психотичний розлади), у тому числі вартість ліків, амбулаторної та первинної медичної допомоги, стаціонарного лікування та ресурсів для програм (наприклад, тренінгів). Ця модель показує, що розширення масштабів лікування обраних психічних розладів могло б до 2030 року у сукупності повернути населенню України понад 4,7 млн. років здорового життя. Загальна вартість на душу населення збільшиться з 2,80 дол. (близько 79 грн.) до 10,90 дол. (близько 305 грн.). При цьому економічна цінність відновленої продуктивності після лікування поширених психічних захворювань протягом цього періоду, за оцінками, становитиме понад 800 млн. доларів від лікування депресії та 350 млн. від лікування тривожного розладу. Це означає, що на кожен долар, інвестований у покращення лікування поширених психічних розладів в Україні, ми отримаємо 2 долари у відновленій продуктивності та доданій економічній вартості.

Водночас фінансування охорони психічного здоров’я має бути зміцнене за рахунок збільшення бюджетних асигнувань, а також покриття коштів на лікування (у тому числі вартості психотропних препаратів) для людей з поширеними психічними розладами та алкоголізмом.

Рекомендації

Загальними рекомендаціями авторів звіту є зміцнення координації та комунікації, а також обмін інформацією між донорами та партнерами, які впроваджують програми підтримки охорони здоров’я та реформи в Україні. Необхідно сприяти комунікації, неформальному обміну, міждисциплінарній командній роботі між різними офіційними та неофіційними постачальниками послуг у сфері охорони здоров’я та соціальних системах, водночас захищаючи конфіденційність пацієнтів,

У Міністерстві охорони здоров’я немає окремого органу з охорони психічного здоров’я, але МОЗ розглядає можливість створення Національного центру психічного здоров’я.

Оскільки організація послуг у сфері охорони психічного здоров’я дотепер залишається централізованою та зосередженою на психіатрії, ці послуги варто децентралізувати, розвиваючи амбулаторне лікування та психосоціальну допомогу на рівні громад, а також інтеграцію з первинною ланкою охорони здоров’я.

Останнім часом в Україні увага зосереджена на травмах та ПТСР в контексті конфлікту на Сході, проте важливо поглянути на громадське здоров’я в цілому і працювати з депресією й алкоголізмом на національному рівні. Хоча важливо пристосовувати послуги психологічної медицини до різних груп (наприклад, літніх людей, ветеранів), важливо також, щоб ці послуги були доступними для всього суспільства. Необхідно збільшити диференційованість у наданні допомоги з урахуванням вікових особливостей та потреб різних верств населення.

Система вищої та післядипломної освіти у сфері охорони психічного здоров’я потребує системного та диференційованого вдосконалення — як у плані змісту навчальних програм, так і з точки зору методології навчання та оцінки компетентностей. Потрібно зробити медичні послуги більш доступними, збільшити кількість служб, які б базувалися в громадах, а також розвинути систему ранньої психологічної допомоги, програм раннього втручання, психосоціальної допомоги та реабілітації на рівні громад.

Необхідно навчати первинних медичних працівників виявляти осіб з поширеними психічними розладами та алкоголізмом і направляти їх до спеціалістів. Крім того, потрібно зміцнювати роль соціальних працівників.

Нещодавно розроблені урядові протоколи для лікування ПТСР та депресії також окреслюють роль лікарів первинної медико-санітарної допомоги. Згідно з цими протоколами, лікарі повинні ідентифікувати ПТСР та депресію, надавати інформаційну підтримку та проводити основне психологічні втручання. Також вони можуть призначати психотропні препарати, у тому числі антидепресанти (наприклад, для розладів сну, депресії, тривоги, ПТСР) та бензодіазепіни2 (наприклад, для короткочасного лікування тривожності). За українським законодавством, психотропні препарати можуть призначати тільки медичні заклади та лікарі, які мають на це ліцензію.

Малоймовірно, що охорона психічного здоров’я отримає більший бюджет чи ресурси, але попри це у творців документу «Охорона психічного здоров’я у процесі трансформації» залишається надія, що реформа системи, перенаправлення ресурсів і більш ефективні механізми фінансування призведуть до стійких змін у системі та службах психічного здоров’я. Багато зацікавлених сторін також відчувають значну динаміку реформ у сфері охорони психічного здоров’я, які проводить Міністерство охорони здоров’я, а також підвищення інтересу з боку потенційних спонсорів.

Текст дослідження повністю можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Примітки   [ + ]

1. OneHealth Tool — комп’ютерна програма для моделювання стратегій охорони здоров’я у країнах з низьким чи середнім рівнем доходів.
2. Бензодіазепіни — клас психоактивних речовин зі снодійним, седативним, анксіолітичним (зменшення тривожності), міорелаксуючим і протисудомним ефектом.