Робітник і робітниця — ключові образи радянської візуальної пропаганди, монументального та образотворчого мистецтва. Їм була відведена фундаментальна роль у зміні дійсності на шляху у майбутнє, а друковані видання рясніли інформацією про неймовірні здобутки людей праці. Але з крахом Радянського Союзу ситуація кардинально змінилася, а на уламках колишнього міфу постали нові національні наративи, що зображали робітника відповідно до вимог нових еліт. В Україні робітники і робітниці, їхні інтереси, цінності, спосіб життя практично вивітрилися з домінантного дискурсу. Їхні образи зникли з медіа, академічного та публічного поля, а на зміну прийшли герої нового дня — успішні представники «креативного класу», бізнесмени та стартапери.

Разом із витісненням робітників і робітниць з публічного поля впав інтерес і до їхніх проблем. Попри велику протестну активність останніх років протести трудових колективів, профспілок та боротьба проти Трудового кодексу знаходять мінімальне висвітлення в українських ЗМІ. І хоча соціологічні дослідження показують, що проблеми незадовільного економічного стану в країні та погіршення рівня життя турбують українців найбільше, економічна складова більшості акцій серйозно поступається політичним та «ідентичнісним» вимогам.

Інша ситуація склалася в Росії, де образ робітника був поставлений на службу державної пропагандистської машини. Офіційні російські ЗМІ приділяють робітникам досить багато уваги, зображаючи їх прихильниками чинного режиму та противниками будь-яких політичних змін. Визнання особливої ролі робітників звучать навіть на найвищому рівні: Володимир Путін заявив, що справжня еліта країни — це «робітники і селяни», а про висування на черговий президентський строк оголосив на зустрічі з трудовим колективом автозаводу у Нижньому Новгороді.

Образ робітника експлуатують російські ЗМІ і у зовнішній політиці. Найбільш яскравий приклад — «шахтарі і трактористи Донбасу», фігури яких активно використовували для виправдання російської політики в Україні. Та попри таку надзвичайну увагу, реальні соціально-економічні проблеми промислового виробництва лишаються на периферії висвітлення ЗМІ, а найбільша профспілка РФ — МПРА — нещодавно була визнана «іноземним агентом».

Як ЗМІ зображають робітників та робітниць в Україні та Росії? Яке місце люди праці займають у державних ідеологіях обох країн? Чому так сталося і які це має наслідки для їхнього становища та суспільства в цілому? Про це розповідають соціологиня Оксана Дутчак та співавтор дослідження образу робітників у російських новинах політолог Максим Кулаєв.

Текст опублікований в рамках журналістського проекту «Невидима праця». Проект реалізовано за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург в Україні.

Невидима праця. Логотип

L_RLS Ukraine_горизонтальний_13