Переклала Анастасія Філенкова
З усіх актуальних проблем дитячого здоров´я, якими займаються лікарі, жодна не є настільки вичерпно дослідженою, як можливий вплив вакцинації на виникнення аутизму. Після сотень і сотень досліджень тисяч дітей дослідник аутизму із клініки Mayo доктор Суніл Мегта стверджує, що: «Ми можемо з максимально можливою впевненістю сказати, що вакцинація не спричиняє аутизму».
І все ж страх, що така залежність є, вперто залишається, і це стало видно під час спалаху захворюваності на кір у Міннесоті в 2017 році. Вірус поширився серед невакцинованих дітей, а саме серед американців сомалійського походження в Міннеаполісі, через те, що батьки, які побоювалися аутизму, були налякані неправдивою кампанією борців зі щепленнями. Під кінець спалаху минулого серпня 79 людей, переважно дітей, захворіли на кір.
Сьогодні близько одного з шістдесяти восьми дітей у Сполучених Штатах мають аутизм — цей показник залишається незмінним принаймні з 1990 року, попри постійне зростання обізнаності і краще діагностування. І саме сім´ї, де є діти з аутизмом, найактивніше відстоюють зв´язок між щепленнями й аутизмом — вони збентежені і шукають пояснення, чому їхні діти мають цей розлад.
Не допомагає і той факт, що лікарі вже довго й напружено намагаються пояснити, що насправді призводить до аутизму. За багато років численні медичні теорії були розвінчані, а їм на зміну прийшли інші.
Але медична спільнота уже близька до того, щоб нарешті визначити причину. Нещодавно мені вдалося поговорити з дюжиною передових дослідників у цій сфері і розпитати у них про найновіші та найпереконливіші докази можливих причин аутизму. Вони з захопленням розповідали про нове розуміння можливої генетичної основи аутизму — на їхню думку, ця сфера досліджень наразі найбільш перспективна. Також вони говорили про нещодавній прогрес у розумінні того, як певні генетичні мутації змінюють біологію мозку, спричинюючи симптоми аутизму.
Дослідження ж негенетичних (або ж пов´язаних із впливом довкілля) факторів, таких як забруднення чи вплив медикаментів, є менш чіткими. Пропоную до вашої уваги короткий виклад того, що ми знаємо про причини аутизму — від найбільш до найменш широко визнаних.
Найпереконливіше доведена причина — генетика
Розлади аутистичного спектру — це сукупність більш ніж тисячі різних станів і проявів, симптоматика яких варіюється від затримок розвитку мовлення до асоціальної поведінки і нав’язливих повторюваних рухів.
Але «з усіх причин виникнення аутизмуз найбільшою точністю ми можемо говорити про те, що це дуже генетичний розлад, — каже генетик і дослідник аутизму Стефан Сандерз із Університету Каліфорнії у Сан-Франциско. — Якщо ви подивитеся на дитину з аутизмом, а потім на її братів і сестер, то побачите, що кількість людей із тим самим розладом серед них буде в десять разів більшою, ніж серед населення загалом. І цю тенденцію дослідники спостерігають на мільйонних популяціях».
Вперше про генетичне підґрунтя аутизму дослідники почали говорити у 1970-х, вивчаючи близнюків, із яких принаймні один його мав. Вони виявили, що однояйцеві близнюки (у яких набір генів практично однаковий) з більшою ймовірністю обоє матимуть аутизм, ніж різнояйцеві, у яких менше спільних генів.
З того часу великомасштабні дослідження серед населення показали таку саму закономірність, — і дослідники дійшли висновку, що спільні генетичні варіанти у сім’ях, імовірно, мають більший вплив на появу аутизму, ніж спільне середовище.
«Узагальнюючи, можна сказати, що якщо підсумувати всі генетичні ризики, то на них припадають 50% сукупного ризику виникнення аутизму», — каже Девід Амарал, спеціаліст із аутизму в Інституті медичних досліджень розладів неврологічного розвитку при Університеті Каліфорнії в Девісі. У порівнянні з іншими поширеними проблемами зі здоров´ям, такими як серцеві напади чи рак, виникнення аутизму більшою мірою залежить від генетики:на сьогодні виявлено більш ніж сто генів, залучених у процес його появи.
Великим питанням залишається те, як саме ці гени впливають на роботу мозку, так що це призводить до появи симптомів аутизму. Тому наступним кроком у дослідженнях у цій сфері має бути розуміння біологічних ефектів генів аутизму (або ж тих генів, мутація яких підвищує ризик його розвитку). «Ми очікуємо знайти певну спільність у впливі генів [аутизму], яка, сподіваємося, відображатиме найголовніші аспекти біології аутизму», — каже Сандерс. І додає, що коли вдасться скласти всі частинки пазлу біологічних підвалин аутизму, це допоможе дослідникам виокремити потенційні способи лікування.
Щоб досягти результатів у цьому, дослідники використовують повне секвенування екзому. Ця технологія перевернула дослідження аутизму, оскільки вона дозволяє вченим розшифрувати той невеликий відсоток ДНК у геномі, , що кодує вироблення білків для створення функціональних генів, і побачити, як екзоми людей з аутизмом відрізняються від екзом тих, хто його не має.
За допомогою таких досліджень Сандерс і його колеги дізналися, що генетичні варіації гену SCN2A пов’язані з аутизмом. Це відкриття дозволило їм знайти ключ до розуміння аутистичних патологій — конкретні генетичні дефекти в окремому нейрональному білку, що призводять до епілепсії чи аутизму, залежно від того, як мутації вплинули на білок.
Розуміння того, як ці окремі генетичні мутації можуть призвести до розвитку аутизму чи інших проблем зі здоров’ям, відкриває шлях до кращого розуміння біологічних факторів цього процесу і того, як з ними впоратися.
Варто також зазначити, що паралельно зі жвавими дискусіями про пошуки способів лікування аутизму у спільноті людей з аутизмом дедалі активніше починають говорити про те, що слід відмовитися від використання понять «розлад» чи «лікування», а натомість зосередитися на прийнятті аутизму та нейрорізноманітності.
Пережиті інфекції та використання певних медикаментів під час вагітності можуть бути пов’язані з виникненням аутизму
Не всі люди зі згаданими генетичними мутаціями мають аутизм, і дослідники вважають, що причина в тому, що для розвитку аутизму недостатньо самих лише мутацій.
У багатьох випадках для цього необхідно, щоб генетична схильність чи мутація поєднувалася з низкою потенційних тригерів із навколишнього середовища. Саме віднайдення й опис цих факторів ризику в середовищі і є тим проблемним питанням, з яким досі багато чого незрозуміло.
Дослідники вже запропонували десятки потенційних факторів середовища, які можуть впливати на виникнення аутизму — наприклад, забруднення повітря, вплив пестицидів, антидепресантів чи вірусів. Мало з таких теорій мають під собою серйозне наукове підґрунтя — великою мірою через те, що точно відстежити і підтвердити зовнішню причину захворювання значно складніше. «З боку впливу навколишнього середовища жоден фактор не викликає такої впевненості, як генетичні причини виникнення аутизму — частково через те, що дуже важко проводити експерименти», — підсумовує Сандерс.
Тим не менш, загалом дослідники виявили перспективні зв´язки між особливостями роботи мозку дітей з аутизмом і деякими тригерами під час пренатального розвитку. Наприклад, існують відносно переконливі докази зв’язку між інфікованістю матері вірусом краснухи під час вагітності та підвищеним ризиком виникнення аутизму у її дитини. Однак докази аналогічного зв’язку з іншими вірусами, такими як грип чи герпес, значно менш чіткі. «Деякі дослідження показують певні зв’язки [між інфекціями й аутизмом], а інші — ні, — пояснює докторка Еліс Кау, директорка програми з дослідження аутизму в американському Національному інституті здоров´я. — Висновки дуже неоднорідні».
Крім того, існують досить переконливі докази того, що материне вживання талідоміду (який спочатку вживали від ранкової нудоти під час вагітності, а зараз — для лікування множинної мієломи та інших хвороб) або вальпроєвої кислоти (від епілепсії та судом), схоже, підвищує ризик розладів неврологічного розвитку, в тому числі аутизму, у дитини.
Але коли йдеться про інші ліки та харчові добавки, такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, до яких належить багато антидепресантів, чи фолієва кислота, то тут докази знову неоднорідні.
Так само неоднорідні і докази впливу стресу. Дослідники давно знають, що стрес під час вагітності веде до зниження рівня народжуваності і навіть передчасних пологів. Вони також вивчають, як вплив стресу — травматичної чи вкрай стресової події в житті матері під час вагітності — може зробити внесок у розвиток аутизму, але ще не дійшли до жодних остаточних висновків щодо цього.
Попри всі твердження про вплив сильних пестицидів і забруднення повітря, про ці фактори можна сказати те саме . Можна знайти як дослідження, які підтверджують їхній вплив, так і дослідження, які його спростовують, і серед дослідників мало згоди щодо цього питання.
Частково причиною таких неоднорідних результатів є те, що не завжди існує простий і лінійний зв´язок між впливом певного фактора середовищай індивідуальним ризиком розвитку аутизму. Гени також мають значення. І для того, щоб розібратися, як саме забруднення чи пестициди можуть викликати аутизм (чи не викликати), дослідникам треба також зрозуміти, як генетика певної людини визначає, як її тіло метаболізує хімічні сполуки, реагує на стрес і на будь-які інші потенційні впливи.
За словами Лорен Вейсс, генетика з Університету Каліфорнії у Сан-Франциско, це наступний рубіж у сфері дослідження аутизму. Наприклад, у нещодавньому дослідженні Вейсс і її колеги спробували з’ясувати, чи впливає генетика на кількість хімічних сполук, що циркулюють у крові матері під час вагітності, і, як наслідок, на потенційний ризик аутизму у її дитини. «Деякі з найбільш сильних взаємозв’язків були між аутизмом і низьким рівнем хімічних сполук у крові [матері], і, на нашу думку, це свідчить про те, що цей зв’язок не є причинно-наслідковим, — пояснює Вейсс. — Можливо, те, як добре тіло справляється з хімічними сполуками, визначає, скільки їх циркулює під час вагітності». Іншими словами, генетика матері впливає на те, як вона реагує на хімічні сполуки, а це, у свою чергу, визначає їхній вплив на її плід. І саме в цьому напрямі рухаються дослідження: «У дослідженнях аутизму дедалі більше доведеться поєднувати збір інформації про гени з оцінкою впливів середовища», — каже Амарал.
Дослідники погоджуються, що щеплення КПК не викликає аутизму, але існують слабкі докази щодо інших тигерів після народження
У цілому, за словами Амарала, докази цих пренатальних чинників сильніші, ніж для низкипотенційних чинників, які можуть вплинути на виникнення аутизму після народження. У нещодавньому огляді потенційних причин виникнення аутизму цей дослідник писав: «Оскільки аутизм — це нейробіологічний розлад, який, без сумніву, відображає зміни в роботі мозку, то можливо, що вплив на мозок відбувається після народження». Але при цьому він додає, що на даному етапі існує дуже мало доказів цієї тези.
Одну з найбільш популярних теорій — про те, що вакцина від краснухи, паротиту і кору (КПК) може спричиняти аутизм — було спростовано широкомасштабними дослідженнями, які охоплювали тисячі учасників у декількох країнах.
Щодо інших популярних потенційних постнатальних причин, таких як глибока соціальна ізоляція дітей, також є сумніви. «Хоча ми досі погано уявляємо загальну картину причин виникнення аутизму, практично всі причини впливають пренатально, — каже Амарал. — Якщо у вас аутизм, то, найімовірніше, ви з ним народилися».
Хлопчики більше схильні до аутизму, ніж дівчатка
Іншим важливим фактом про аутизм є те, що хлопчики в чотири рази частіше мають його, ніж дівчатка.
Дослідники виявили, що для виникнення аутизму у хлопчиків потрібно менше генетичних мутацій, ніж у дівчаток. Учені назвали це «жіночим захисним ефектом». По суті, це означає, що якимсь чином дівчата з кількома пов’язаними з аутизмом мутаціями в генах будуть спроможні адаптуватися до них без помітних проявів поведінки, характерної для аутизму, в той час як багатьом хлопчикам це не вдається.
Спільнота дослідників не повністю розуміє, як це працює. Але вчені намагаються зрозуміти, бо це може допомогти їм визначити біологічні способи лікування аутизму.
Крім того, деякі дослідження свідчать, що розпізнати аутизм у дівчат може бути важче, тому жінки з ним можуть залишатися не діагностованими. І дослідники аутизму працюють над тим, щоб розібратися з цими тонкими гендерними відмінностями. Але, знову-таки, слід нагадати, що це не є причиною виникнення хвороби, а лише кореляцією з жіночою статтю.
Брак залізних доказів причин аутизму може бути причиною того, що люди схиляються до прийняття гіпотези про зв’язок між вакцинацією та аутизмом. Адже це пояснення значно простіше, ніж твердження, що аутизм — це результат якоїсь незрозумілої взаємодії між генами і навколишнім середовищем.
Дослідникам знадобиться час для того, щоб зрозуміти біологію аутизму і те, як генетика й середовище у взаємозв’язку зумовлюють індивідуальний ризик аутизму. Існує також дедалі більше свідчень того, що кишкова мікробіома взаємодіє з мозком, спричинюючи ознаки аутизму — і це, за словами Амарала, ще більше заплутує наше розуміння його природи. Але вчені швидко рухаються до чіткіших відповідей — і, можливо, навіть до біологічних способів лікування (яких зараз немає зовсім).
Але на сьогодні вже зрозуміло, що щеплення — це хибне пояснення для виникнення аутизму, і цю теорію слід відкинути, як і зробили дослідники цього розладу. Що більше ми за неї тримаємося, то більше буде ставатися спалахів епідемічних хвороб, як у Міннесоті, де страх перед можливістю аутизму охопив цілу спільноту і відвернув її від рятівного щеплення.
Джерело: Vox