Черкаська область. Фото: Nils Ackerman, Lundi13/NECU, 2016.
Переклала Роксолана Машкова
Подорож із Києва на південь, до сіл Черкаської області займає кілька годин на автобусі по дорогах із вибоїнами, але я зовсім не проти: ідилічна сільська місцевість і краєвиди з чорноземовими просторами дозволяють перепочити від бетону та метушні столиці. І справді, саме через ці 30 мільйонів гектарів родючої та високоврожайної землі Україна відома як «житниця Європи». Сьогодні сільське господарство у країні переживає розквіт.
Протести на Майдані у 2014 році започаткували епоху державних реформ, які дуже посприяли розвитку сільського господарства. Було укладено договір про вільну торгівлю з ЄС, і держава взяла 17 мільярдів доларів у борг від Міжнародного валютного фонду для підтримки подальших реформ. Свідченням витривалості сільськогосподарського сектору є те, що хоча більша частина економіки похитнулася внаслідок російського вторгнення у Донбас, сільське господарство залишалося єдиним сектором, який усе одно зростав у 2014 році. Світовий банк висунув тезу, що Україна отримала «великий шанс» проштовхнути ще більшу дерегуляцію і відкрити земельні ресурси країни для індустрії агробізнесу.
На сьогодні близько десятка великих агрохолдингів володіють однією п’ятою найродючіших земель країни. Хоча на продаж землі накладено мораторій, який запобігає консолідації володіння сільскогосподарськими землями, тиск із боку корпорацій та міжнародних інвесторів з великою ймовірністю означатиме, що цю заборону буде знято.
Саме тому я так часто їжджу до Черкас. Тут люди споконвіку заробляють собі на життя дрібним сільським господарством, але підсилення великого агробізнесу загрожує самому їхньому способу життя.
Допомога з-за кордону
Однією з загроз для Черкаської області є індустріальні птахоферми Юрія Косюка — мільярдера-директора «Миронівського хлібопродукту» (МХП). МХП, найбільший сільськогосподарський конгломерат у країні, володіє більш ніж 50% внутрішнього ринку птиці в Україні і є провідним експортером українських продуктів птахівництва.
МХП отримав більш ніж півмільйона євро інвестицій у свій розвиток і розширення від Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації з групи Світового банку та Європейського інвестиційного банку. Це означає, що компанія повинна дотримуватися міжнародних стандартів, визначених політикою відповідних банків. Але натомість Асоціація виробників птиці разом з іншими асоціаціями виробників сільськогосподарської продукції провели успішну кампанію лобіювання, яка змусила президента Петра Порошенка накласти вето на новий Закон «Про оцінку впливу на довкілля», який Україна мала прийняти у 2016 році в рамках виконання умов Угоди про асоціацію з ЄС.
Крім того, компанія користується щедрими державними субсидіями і пільгами. До 2017 року МХП був одним із головних отримувачів відшкодування ПДВ, хоча через умови, встановлені МВФ, схема розподілу коштів змінилася на прямі державні субсидії. МХП матиме право на близько мільярда гривень — із сукупної суми в 4 мільярди гривень для всіх сільгоспвиробників. Ці особливі умови та пільги суперечать сільськогосподарській політиці та планам розвитку сільської місцевості в Україні загалом та Черкаській області зокрема, адже в цій політиці та планах розвиток малого і середнього бізнесу визначений як пріоритет.
Підтримка від міжнародних фінансових інституцій та з державного бюджету дозволяє МХП реалізувати свої плани агресивного розширення по всій Україні. Саме плани будівництва нових об’єктів виробництва продукції птахофермерства у Черкаській області і привели мене сюди, щоб підтримати місцевих мешканців, які борються за своє право на безпечне та чисте довкілля і за свій спосіб життя, заснований на дрібному домашньому фермерстві. Ці люди зверталися до компанії, до місцевої та державної влади, до президента Порошенка — але замість діалогу та консультацій стикнулися з нехтуванням, залякуванням і помстою за їхні дії.
МХП та Чигирин
Останній конфлікт між МХП та жителями Черкаської області виник у лютому 2017 року, коли 70 представників історичного міста Чигирина вирушили до Києва, щоб протестувати проти запланованого розширення птахофабрик у їхньому місті. Серед протестувальників була й Ніна Мартиновська — заступниця голови сільради з Чигиринського району, яка взяла участь у протесті через своє переконання, що до турбот місцевих жителів ніхто не дослухається: «Ми скаржилися відповідальним особам на всіх рівнях влади, у тому числі президенту України, вже так багато разів, що й не перелічити».
Однак стосунки між компанією «Перемога Нова» — дочірнім підприємством МХП — та спільнотою Чигирина не завжди були такими конфліктними. Коли компанія ще тільки з’явилася в Чигирині у 2015 році, ставлення місцевих до МХП було нейтральним. Проект, який МХП запропонував для Чигирина, зосереджувався на розширенні птахоферм — у тому числі курників на 100 тис. дорослих курей, трьох курників на 110 тис. курчат і одного курника для півнів. У сумі внаслідок реалізації проекту в районі з’явилося б близько мільйона курей.
Але — частково через те, як про проект вперше повідомили місцевій громаді — мешканці Чигирина втратили терпіння до дій МХП. На початку компанія отримала мовчазний дозвіл від голови сільради на те, щоб проводити переговори з окемими землевласниками без консультацій на рівні громади. Компанія заручилася договорами про оренду землі на період 49 років — по суті, щоб обійти державний мораторій на продаж землі — і таким чином отримала землю, необхідну для розширення виробництва. Довгострокова оренда і виплата орендної плати землевласникам наперед, по суті, рівноцінна продажу місцевих земель МХП. Громада розділилася на людей, які заробили на цих договорах, і людей, які воліли залишатися господарями свого життя.
Громадські збори й обговорення розширення, які МХП був зобов’язаний організувати, супроводжувалися суперечливими діями. Спроби завадити членам громади вільно брати участь у зборах та фізичні напади на декого з тих, хто намагався потрапити на громадську консультацію, відбулися в кількох місцях.
Коли компанія опублікувала попередню екологічну оцінку перед консультацією наприкінці 2016 року, громада обґрунтовано заперечувала проти продовження реалізації проекту. У свою чергу, в МХП, здавалося, мало цікавилися думкою мешканців: компанія більше місяця не завдавала собі клопоту забрати відгуки, залишені в офісі адміністрації.
Те, що МХП не залучив громади до змістовних консультацій, непокоїло його міжнародних спонсорів. У травні 2016 року ЄБРР опублікував підсумковий звіт про моніторингову оцінку, у якому банк дійшов висновку, що «необхідно докласти додаткових зусиль для того, щоб належним чином розкрити інформацію, забезпечити прозорість інформації і належно реагувати на скарги, які виникають — у тому числі на ті скарги, які не були подані за допомогою офіційного бланку компанії для скарг». На той час банк висунув рекомендації покращити ефективність МХП у сфері прозорості, змістовного залучення зацікавлених сторін та консультування з ними. Пройшов рік, але реальних змін досі не помітно. Тому цього разу Міжнародна фінансова корпорація найняла консультантів, які мають допомогти компанії залучити зацікавлені сторони.
На додаток до браку реакції на екологічну оцінку, плани розширення МХП створюють низку проблем для мешканців Чигирина. Гарантована законом зона санітарного захисту не була встановлена, тобто люди все ще можуть перебувати в зонах, що підлягають надмірному забрудненню від птахофабрик. Крім того, в екологічній оцінці не уточнений потенційний вплив на питну воду в Чигирині. Об’єми стічних вод, які необхідно буде очищувати й фільтрувати, — ще одне питання, не висвітлене в оцінці. Крім того, досі не зрозуміло, що компанія планує робити з викидами шкідливих газів від курників, тому забруднення повітря також має турбувати місцевих.
До сьогодні землі, на які розраховує МХП («Перемога Нова»), орендували місцеві фермери. Існує небезпека, що поява великого гравця з довгостроковими договорами про оренду землі на 49 років матиме негативний вплив на конкуренцію між компаніями і призведе до економічного витіснення дрібних фермерів із цих земель.
Повчальна історія
Поки майбутнє розширення виробництва МХП в Чигирині залишається непевним, історія ще однієї громади в Черкаській області може послужити уроком. Перш ніж почати реалізацію своїх планів у Чигирині, компанія кілька років намагалася розширити свою діяльність у селі Мошни за 100 км на північний захід від Чигирина. Але мешканці цього села чинили цьому запеклий опір, і нині вони часто спілкуються з чигиринцями, підтримуючи їхню боротьбу.
У листопаді 2014 року керівний директор «Перемоги Нової», дочірньої компанії МХП, повідомив сільраді Мошнів, що його підприємство планує збудувати на краю села 144 курники для вирощування птиці.
Те, що сталося після цього в Мошнах, перегукується з ситуацією в Чигирині. Хоча директор МХП запевняв селян, що проект розширення виробництва не буде втілений без широкої громадської підтримки, компанія почала потай домовлятися з мешканцями про оренду землі, щоб будівництво могло просуватися. Зрештою цей підхід виявився безуспішним, і протягом наступних кількох місяців тривали переслідування, залякування та тиск з метою отримати землі в оренду. Занепокоєння щодо впливу на довкілля також у низці аспектів схожі на випадок Чигирина, у тому числі в питанні захисту питної води і забезпечення санітарної зони довкола будівель підприємства.
Однією з провідниць опору в Мошнах стала Катерина Онопрієнко1Дізнатися більше про те, як Катерина протистоїть союзу між інвестиційними … Continue reading, яка останнім часом часто їздить до Чигирина і підтримує боротьбу його жителів. На неї часто тиснуть і залякують її. Як колишня членкиня місцевої райради, Онопрієнко стала жертвою атак на її доброчесність — наприклад, одного разу хтось розповсюджував листівки, покликані дискредитувати її в очах громади.
Сильніші разом
Якщо шукати позитив у наступі МХП на Черкащину, то він полягає в можливості для взаємодії між громадами — наприклад, між Чигирином та Мошнами — і її потенціал підсилити боротьбу мешканців цих громад завдяки солідарності. Щоб бути активісткою, як Катерина Онопрієнко, недостатньо бути відважною. Потрібно також розуміти специфічну динаміку сільського життя і тиск, з яким ви, ймовірно, зіткнетеся — у тому числі фізичні напади та побиття. А це означає, що люди, які беруть участь в опорі МХП, усіляко підтримують одне одного.
Активісти в Чигирині та Мошнах регулярно спілкуються по телефону, приходять на спільні протестні акції під державними адміністративними будівлями чи місцевими радами й обмінюються знаннями про найефективніші методи донесення своїх вимог як до політиків, так і до управлінців МХП. Завдяки тривалій підтримці шляхом тренінгів і навчання тактики ведення кампаній селяни отримали інструменти для продовження боротьби проти найбільшого аграрного конгломерату в Україні.
Але люди на Черкащині не лише чинять опір, а й шукають альтернатив. Туризм може відіграти ключову роль у розвитку цієї сільської місцевості: завдяки ньому люди можуть навчитися цінувати свої землі як активи, на яких можна засновувати довгостроковий розвиток. Крім того, це допоможе подолати прагнення короткочасної вигоди від міражу працевлаштування на птахофабриках (де автоматизація процесів сягає 85%) та бажання швидкого збагачення від отримання одноразової виплати за землю.
Я й далі навідуватимусь на Черкащину і підтримуватиму місцеві громади. Сподіваюся, що в майбутньому я приїжджатиму, щоб подивитися на розвиток власних незалежних ініціатив.
Джерело: Open Democracy