Фото: Ростислав Погорєлов, Сергій Мовчан

Футбольні трибуни в Україні вже давно стали місцем для ультраправих гасел. А скандали довкола появи на матчах відверто нацистської символіки чи нападів, здійснених фанатами команд, регулярно збурюють навколофутбольний медіапростір. Але навіть після серйозних інцидентів чи масштабних сутичок ситуація лишається незмінною — нетерпимість і ксенофобія є невід’ємними супутниками сучасного українського футболу.

Але футбол може бути й інакшим. 20 жовтня у Києві відбувся турнір «Футбол проти расизму», у якому взяли участь 6 команд із гравцями різного національного та етнічного походження. Це вже восьмий турнір, організований освітнім центром «Простір толерантності» за підтримки європейської організації Football Against Racism in Europe (FARE).

«Основний меседж турніру — ми проти дискримінації і расизму, — розповідає його координатор і, за сумісництвом, суддя на полі Андрій. — На жаль, зараз в Україні це не поодинокі випадки, погроми відбуваються досить регулярно. Цього року один із таких нападів у Львові закінчилася вбивством Давида Попа з ромської спільноти. Були й інші напади: на день народження Гітлера, 20 квітня у Києві чи погром на Лісовому ринку, що виник через побутовий конфлікт, якому штучно надали етнічне підґрунтя».

За словами Андрія, ідея полягає в тому, щоб продемонструвати: люди різного етнокультурного походження, з різними долями чи різним соціальним становищем на футбольному полі можуть побачити один в одному таких самих людей. Подолати стереотипи, роззнайомитися та, можливо, в майбутньому разом працювати над спільними проектами. «Це лише другий турнір для дорослих. Але на підлітках ми можемо це добре бачити. Це видно по очах, як вони дружньо ставляться один до одного».

Перемога на турнірі цього разу дісталася кримсько-татарській команді «Адалет», а бронзу завоювали гравці з «Лісового масиву» — команди, зібраної з працівників київського Лісового ринку. «Ми тут, щоб підтримати акцію проти расизму», — розповідає гравець цієї команди Халід. Халід — виходець з Ємена, живе в Україні вже більше 25 років, має тут дружину та дітей. Каже, що вже вважає себе більше українцем, ніж єменцем, і що більшість людей тут дуже добрі. Тим не менше, стикатися з расизмом йому іноді доводиться. Пояснює його Халід звичайним незнанням чи негативним особистим досвідом спілкування, який потім поширюється на всіх іноземців. «Люди бувають різні. Незалежно від національності, релігії чи кольору шкіри. Бувають хороші, бувають погані. І визначати це треба не по його національності, а по його вчинках». За словами Халіда, команду з працівників ринку зібрали буквально за день. «Буквально зранку довелося зібратися, щоб показати: ми теж проти цього. Жодна релігія в світі не приймає такі речі».

Турнір пройшов у напівзакритому форматі: організатори остерігалися, що захід можуть атакувати ультраправі, як це вже неодноразово бувало з іншими правозахисними акціями. «Я сподіваюся, що колись буде можливість проводити такі заходи відкрито і не наражати на небезпеку тих, хто бере в них участь. Зараз, на жаль, такої можливості немає», — резюмує Андрій.

DSC_0528sDSC_0356s DSC_0372s DSC_0396s DSC_0397s DSC_0421s DSC_0462s DSC_0517s DSC_0521s DSC_0537s DSC_0540s

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.