7 липня з проекту нової Конституції з переліку ознак, заборонених до дискримінації, було виключено сексуальну орієнтацію. На жаль, це не перший випадок, коли подібні згадування зникають з українського законодавства. Так, СОГІ (сексуальна орієнтація й гендерна ідентичність) не потрапили до антидискримінаційного законодавства, яке приймали минулого року. Цього ж разу сексуальну орієнтацію виключили через Раду Церков, яка виступила проти її внесення. Ми запитали ЛГБТ-активісток, правозахисниць і культурних активісток, чи можливо буде повернути згадування про сексуальну орієнтацію до проекту Конституції та яке їхнє ставлення до втручання церкви у законодавчі процеси?

 

liza kuzmenkoЄлизавета Кузьменко, юрист, менеджер з комунікації ВБО «ТОЧКА ОПОРИ»

Сексуальна орієнтація є глибинною частиною ідентичності кожної людини. Вона включає гетеросексуальну, бісексуальну та гомосексуальну орієнтації. Остання не переслідується за законом у жодній з держав-членів Ради Європи та захищена антидискримінаційним законодавством. Тим часом в Україні геї, лесбійки, бісексуальні й трансгендерні люди, так само як і правозахисники, які опікуються правами ЛГБТ, стикаються з упередженістю, ворожістю і глибоко укоріненою та широко розповсюдженою дискримінацією.

Нова Конституція, над якою зараз працює Конституційна комісія, спочатку розширила перелік ознак, заборонених до дискримінації, у тому числі включивши у перелік сексуальну орієнтацію. Однак 7 липня 2015 року зі статті 41 Проекту нової Конституції сексуальна орієнтація була виключена. Якщо маєте бажанння, то відслідкувати зміни просто — на сайті Конституційної комісії.

ВБО «ТОЧКА ОПОРИ» як організація, що займається адвокацією прав ЛГБТ-спільноти, під час зустрічі наступної Робочої групи намагалася обговорити це виключення. Нас також підтримали Amnesty International Ukraine, Харківська правозахисна група та незалежна студентська профспілка «Пряма дія». Однак Голова Робочої групи, суддя Європейського суду з прав людини у відставці та заступник голови Конституційної Комісії Володимир Буткевич висловився проти нових обговорень цього питання, зазначивши: «Рада Церков має протилежну думку! Це зараз не питання до обговорення. Ваші правки вийдуть приміткою до Проекту».

Рада Церков? Хіба Україна не світська держава? Хіба церква і релігійні організації в Україні не відокремлені від держави? І якщо ні, тоді чому думка релігійної організації є пріорітетнішою за думку правозахисних громадських організацій та європейські стандарти? Того ж дня ми направили листа Голові Робочої групи з проханням недопустити виключення сексуальної орієнтації із захищених ознак Конституції. Що далі? Стане зрозуміло з наступних засідань на цьому тижні. До речі, ці засідання є відкритими для громадськості і відбуваються у стінах Києво-Могилянської академії.

 

narizhnaВікторія Наріжна, культурна активістка, публіцистка, перекладачка

Насправді ситуація показала мені, що, попри значно вищу включеність у політичні та законотворчі процеси, українці продовжують пропускати інколи дуже важливі речі. І я не виняток. Я взагалі не стежила за роботою над проектом Конституції, і про те, що з антидискримінаційного списку в ньому випарувалися згадки про сексуальну орієнтацію, не дізналася б, якби не була підписана у Фейсбуці на групу «Стоп гомофобії!». Я не думаю про це як про трагічну поразку, але думаю як про небезпечний сигнал. Майдан суттєво змінив положення церкви в суспільстві, хоча, треба визнати, довіра до церкви в українців і без Майдану була вищою, ніж до будь-якої правозахисної організації, тим паче ЛГБТ-спрямованої. Зараз, схоже, церква отримала також і більшу підтримку держави: прийняття законів «Про внесення змін до деяких законів України щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів» та «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування нерухомості релігійних організацій», а головне, невідкладне підписання їх Президентом нам про це недвозначно говорять. Власне, можемо бачити, що церква наразі поводиться як типова домайданна політична партія: використовує свій вплив для набуття нових механізмів збагачення і паралельно паразитує на найбільш гарячих темах, щоб тримати в тонусі свій «електорат».

Ми знаходимося в складній ситуації для впливу, але, як на мене, впливати треба, і це не безнадійно. Праворадикали дали ЛГБТ-руху в руки великий козир — дуже наочно продемонстрували, що ігнорування проблем ЛГБТ-спільноти на державному рівні рано чи пізно закінчується кров’ю. Адже вилучити сексуальну орієнтацію з антидискримінаційного переліку — це не просто відібрати у геїв та лесбійок можливість судитися з роботодавцем чи з навчальним закладом, наприклад, але й дати суспільству чіткий сигнал: ось ця меншина, на відміну від інших, на захист не заслуговує, з нею можна поводитися як завгодно. І один прочитає цей сигнал як можливість звільнити гея з роботи, а інший — як дозвіл проломити йому під час маршу голову. І неважливо, що другий, на відміну від першого, все одно буде змушений постати перед законом, —  покарання злочинця не поверне втраченого життя чи здоров’я. Це є та тема, яку необхідно виразно артикулювати, озброївшись ілюстративним матеріалом недавніх подій. Апелювати і до владних інститутів, і до комітетів, які працюють над проектом, і навіть до церков – адже вони теж непогано розуміють цю загрозу, раз майже всі різко відмежувалися від дій Правого Сектору на Марші Рівності, засудивши насильство. Але головне — апелювати до українського суспільства, адже саме воно, а не церква, Президент чи депутати, є джерелом влади в Україні. І, на відміну від попередніх років, зараз воно є цілком реальним, а не метафоричним, джерелом. Яким би результатом це не закінчилося, питання необхідно винести на широке громадське обговорення.

 

timur levchukТимур Левчук, журналіст ЛГБТ-порталу України, активіст Amnesty International в Україні

Внесення сексуальної орієнтації до ознак, за якими заборонена дискримінація, в Конституцію України є гарним меседжем для суспільства та західних партнерів, які підтримують європейський шлях України. Гомофобія має піти з нашого суспільства. Для мене ставлення до ЛҐБТ-спільноти є маркером. Якщо сьогодні порушуються права ЛҐБТ, чи зможе хтось дати гарантії, що завтра не будуть порушуватися права вимушених переселенців? Тому на шляху до Європи українцям слід зрозуміти, що заборона дискримінації має здійснюватися за будь-якою ознакою.

Внесення сексуальної орієнтації до Конституції — це чіткий сигнал для суспільства, що ЛҐБТ —  це громадяни України, платники податків і вони так само мають право на захист, як і інші громадяни. Зараз такий меседж є надважливим, адже як ЛҐБТ-активіст я спостерігаю збільшення кількості нападів на ґеїв в особистому просторі: під час знайомств на хлопців нападають і в кращому випадку б’ють і забирають цінні речі. Відсутність антидискримінаційного закондавства та чіткого механізму захисту своїх прав залишає нападників безкарними й призводить до того, що вони активізуються ще більше.

Заборонити дискримінацію за ознакою сексуальною орієнтації на рівні Конституції було б для наших західних партнерів чудовим сигналом того, що Україна не просто зобов’язалась захищати права людини, а вже це робить. Права ЛҐБТ  це тема, яке викликає багато питань. Але водночас це дуже гарний індикатор того, що Україна проводить реформи, які б болючі і важкі вони не були б.

Внесення чи виключення сексуальної орієнатації з переліку ознак може стати для України великою стратегічною перемогою або ще одним програшем.


Читайте також:

Господину Ярошу (Ольга Роменская)

50 оттенков турецкой радуги: кое-что об ЛГБТ-движении по обе стороны Босфора (Марина Шевцова)

«Cложно говорить с чиновниками о правах человека, ведь они постоянно “не на часі” — война же» (інтерв’ю з Юрієм Франком)

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.