Найбільша анархістська революція з часів Іспанії 1936 року? Чергова «не наша війна», яка неодмінно закінчиться розчаруванням та авторитарним режимом? Події в Рожаві не підпадають під ярлики, схеми і спрощення, але вимагають до себе уваги всіх, хто цікавиться майбутнім світу. «Наш проект не є курдським проектом. Наша модель — це модель для всього Близького Сходу, арабів, курдів, єзидів, турків, сунітів та шиїтів незалежно від етнічних та релігійних розбіжностей. Близький Схід здобуде стабільність тоді, коли стане демократичним», — заявляють сирійські курди в часи сектантських війн та Ісламської Держави.

Курди пройшли великий шлях. Після Першої світової війни набуває сили курдський етнічний націоналізм, який прагне створення курдської держави. Йому не вдається досягти цієї мети, і вже у 1923 році Курдистан розділяють між чотирма державами (або тим, що згодом стане повноцінними і незалежними державними утвореннями): Іраком, Сирією, Туреччиною та Іраном. Лише в Туреччині в 1925, 1927, 1930 та 1937-1938 роках відбуваються повстання, які жорстоко придушуються. Масові переселення та страти, заборони користуватися власною мовою та слухати власну музику під загрозою жорсткого кримінального переслідування, катування, відмова у видачі навіть базових документів, спалення курдських сіл, масові вбивства за допомогою хімічної зброї та багато іншого характеризують — за деякими винятками — наступний період на територіях, населених курдами. Лише під час Дерсімської різанини 1937-1938 років були вбиті від 13 до 70 тисяч людей.

Before it was Isis. Турецькі військові з відрізаною головою в Дерсімі.

Before it was ISIS. Турецькі військові з відрізаною головою в Дерсімі.

Проілюструвати повсякденне — не таке помітне, як масові вбивства — насильство може така історія. Після військового перевороту в Туреччині 1980 року почалася хвиля масових репресій проти курдів. Безліч молодих людей потрапили до в’язниць (в тому числі і до знаменитої своїми катуваннями Діярбакирської в’язниці, яка існує й до цього часу). Їхнім матерям іноді вдавалося потрапити на побачення зі своїми синами, але часто нічого не залишалося, окрім як сидіти й плакати. Вони не знали турецької, а курдською розмовляти було заборонено.

Робітнича партія Курдистану (Partiya Karkerên Kurdistan) була створена ще до перевороту, але набула сили вже після нього. В середині 1980-х років марксистсько-ленінська PKK вже має багатотисячну партизанську армію, яка бореться за незалежність «соціалістичного» Курдистану. Хоча курди і залишаються переважно релігійним людьми, що проживають у селах, та PKK вдається здобути справжню популярність та подолати старі консервативні курдські еліти. З того часу і до сьогодення залишаться три речі: культ лідера Оджалана, назва Робітничої партії Курдистану (яку декілька разів згодом змінювали, але врешті-решт кинули це діло й залишили стару) та найважливіше — постійне прагнення до змін та емансипації.

У якийсь момент Оджалан зацікавлюється працями Мюррея Букчіна та вступає з ним у переписку, а вже у 1999 році його заарештовують. На судових засіданнях Оджалан робить низку промов, які згодом сформують нову доктрину Робітничої партії Курдистану. Він критикує ідею створення національної держави і відмовляється від неї як від застарілої та репресивної. Натомість Оджалан проголошує нову доктрину «демократичного конфедералізму», яка складається з трьох основних принципів: радикальної низової демократії, жіночої емансипації та екології.

Оджалан усе ще залишається авторитетним лідером, хоча вже фактично не керує організацією. Він один із засновників партії, він заарештований та навіть засуджений до страти, яка згодом буде замінена на пожиттєве ув’язнення на острові Імрали. Його уважно слухають, і саме завдяки цьому нова доктрина починає поширюватися курдським рухом. Те, що починалося як курдський націоналістичний рух, згодом переростає в радикально-демократичний проект для всього Близького Сходу.

Рожава

У 2011 році Арабська весна поширюється на територію Сирії. На масові протести уряд відповідає насильством, стрільбою та бомбами. Це переростає в громадянську війну із сотнями тисяч убитих та мільйонами біженців. У 2012 році Ассад відкликає війська з півночі країни, а курди беруть ініціативу в свої руки і захоплюють ці території. Вони встановлюють свою автономію та формують чоловічу (YPG) та жіночу (YPJ) міліцію для самозахисту. Починаються експерименти з утілення «демократичного конфедералізму» в життя.

Сирійські курди пробують вибудувати систему, яка би працювала знизу догори, а не навпаки. Рожаву ділять на три автономні кантони: Джезіре, Ефрін та знаменитий Кобані. За базову одиницю кожного кантону встановлюють комуну (в курдських діалектах відповідника немає, тому вони використовують слово kumin, яке походить від kum, що означає «збиратися»), яка вирішує основні питання, що стосуються її території та долучених до неї людей. Комуна також обговорює законодавчі ініативи, затверджує чи «бракує» ініціативи посадовців, керує наявними економічними ресурсами, намагається вирішити конфлікти тощо. Кожна комуна об’єднує в собі близько 350 сімей.

Декілька комун об’єднуються в так звані «народні доми» (Mala Gel), в яких вирішують питання, які не може вирішити комуна як така. Наприклад, у найбільшому місті Рожави, Камішло, існує 97 комун, які об’єднуються в 7 народних домів.

Хоча приватну власність вирішують і не забороняти, але заохочують те, щоб вона сприяла вигоді всього суспільства, а не лише окремих власників. Зокрема, на рівні кантонів має місце регулювання цін на базові продукти та медикаменти. Близько 3/4 всього майна перебувають у колективній власності, а третина всього виробництва віддана під прямий контроль робітничих об’єднань. У Рожаві також сприяють виникненню кооперативів.

Війна, фактична ізоляція та конфронтація з Туреччиною вносять свої корективи і не дають сформувати ефективну і завершену економічну систему. Близько 70% усього бюджету кантонів ідуть на фінансування міліції-армії YPG. Торгівля з іншими країнами ускладнена в результаті ембарго з боку Туреччини, кордон з якою простягається майже на всю довжину Сирійського Курдистану.

У Рожаві також серйозно беруться за емансипацію жінки. Тут існує принцип співкерування, коли кожну посаду поділяють між собою чоловік та жінка. Окрім того, встановлена квота у 40% жінок у різноманітних колективних органах. Жінки створюють власні інституції, направлені на захист їхніх інтересів. Так, створені так звані «жіночі доми», які діють на рівні комун та сприяють освіті жінок, захисту їх від домашнього насильства тощо.

Жінки становлять близько половини всієї армії-міліції YPG та мають у ній окремі жіночі підрозділи YPJ. Вони можуть займати в ній будь-які керівні посади та бути обраними офіцерами. Проте виключно жіночі підрозділи YPJ мають у керівництві лише жінок: чоловікам заборонено керувати жінками.

В університетах та академіях, які відкриваються в Рожаві, мов гриби після дощу, запроваджуються курси з жінеології (від курдського jin — жінка.) Самі ж університети, як наприклад, Месопотамська академія соціальних наук, впроваджують демократичну та лібертарну освіту. Учні та викладачі віднині рівні в правах, а освіту направлено на вирішення соціальних проблем.

Курди намагаються вибудувати систему, яка б на рівних представляла всі етнічні та релігійні групи: арабів, ассирійців, турків, вірмен, християн, мусульман та єзидів. Етнічні та релігійні групи отримують своє представництво в різноманітних представницьких органах. На них також поширюється принцип співкерування, коли посаду розділяють між собою, наприклад, курдка та араб чи вірменин. Саме завдяки цьому після початку громадянської війни багато представників релігійних та етнічних меншин мігрували до районів Рожави, рятуючись від сектантських війн.

***

Сьогодні курди формують коаліцію для того, щоб вести наступ на столицю Ісламської Держави — Ракку. Перемога над ісламськими радикалами може стати першим кроком для того, щоб змінити цілий регіон, який загрузнув у нескінченних сектантських чварах та війнах. Радикально-демократичний, секулярний та інклюзивний курдський проект — це те, що може об’єднати суніта, шиїта та християнина, араба, турка та вірменина, а разом з тим і принести мир для населення Близького Сходу. А якщо так, то й стати дієвою альтернативою для всього світу.

Жіноче звільнення — одна з головних задач Рожави

Жіноче звільнення — одна з головних задач Рожави.

Текст також опублікувано в «SIN?»

Читайте також:

Джанет Біель. Звільнене навчання у Рожаві

Индустриализация Рожавы происходит на коммунальных принципах

Дафна Рачок. По дороге в Курдистан: старые и новые нравы

Іван Шматко. Не забувайте про цих людей

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.